Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Дзвіниця

Побудована у 1727-1733 рр. коштом гетьмана Данила Апостола. Первісно триярусна з майже квадратним планом, вона мала дуже високе трибаневе ярусне завершення, яке майже в півтора рази перевищувало її муровану частину. Перший ярус мав проїзд, перекритий цегляним склепінням, обабіч якого розташовувалися приміщення. У 1760-х роках у зв’язку з появою тріщин у стінах споруди та склепінні проїзд був закладений цеглою, а під його перекриття (в площині східного фасаду) підведено спеціальної конструкції підпірний стовп з конусним верхом. На 2-му ярусі знаходилась Данилівська надбрамна церква, яку 1766 р. у зв’язку з аварійністю дзвіниці було закрито. З дзвіниці зняли дзвони та “залізний” годинник з боєм, а іконостас із неї перенесли у Благовіщенський бічний вівтар Михайлівського собору.

Дзвіницю відновили лише в 1811 р. з поверненням дзвонів та годинника, а в 1829 р. за проектом А.Меленського добудували четвертий восьмигранний ярус.

До 2-ї половини XVIII ст. на дзвіницю піднімалися сходами, розміщеними в товщі (1,7 м) південного муру. Після відбудови почали використовувати сходи, влаштовані в північно-східному куті споруди, які раніше призначалися для підіймання в Данилівську церкву.

У 1905 р. до західного фасаду дзвіниці коштом монастирського скарбника, який повернувся з російсько-японської війни, прибудовано муровану двоповерхову ризницю, яка за свою форму дістала серед ченців назву “мошна”.

Первісний триярусний масив дзвіниці виконано в бароковому ордері. Площини стін розчленовані на нерівні частини пілястрами з розкріпованим багатоступінчастим карнизом та гуртами, які підкреслюють поярусну будову дзвіниці. Фасади (особливо східний) декоровані асиметрично розташованими фігурними фільонками, двоплощинними нішами та підвісними колонками, які фланкують великий дзвоновий півциркульний отвір. Четвертий ярус дзвіниці виконаний із застосуванням архітектурних форм ампіру, що найбільш виявлено в характері ліхтарного зі шпилем завершення.

Дзвіницю відремонтовано в 1870 р., а в 1891 р. збагачено зірками на великій та малій банях. У 1918 р. відновлено залізну покрівлю, яка була повністю знесена вибухом на Печерську.

У 1970-1973 рр. за проектом архітектора Т.Шамеки та під керівництвом архітектора Р.Бикової реставровано завершення (разом зі зміною конструкцій) та сходи, встановлено нові перекриття, замінено вікна та двері, відреставровано декор фасадів.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 17.