2011 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Жаворонкова, Олена Мокроусова

544.3. Адміністративний будинок, 1956 (архіт.).

Вул. Хрещатик, 34. На червоній лінії забудови вулиці, фланкує курдонер перед будинком Київської міської ради депутатів трудящих (тепер Київська міська державна адміністрація) на вул. Хрещатик, 36.

Споруджений за проектом архітекторів О. Власова, О. Заварова і В. Шарапова. Сучасні будинки № 34 і 36 зведено на місці зруйнованих 1941 дореволюційних споруд.

Садибу під № 34 купив 1863 київський купець 1-ї гільдії М. Богодиця. Її територія пл. 1053 кв. сажнів тягнулася до вул. Ново-Єлизаветинської (сучасна вул. Пушкінська), де мала № 5 (тому в архівних документах згадується під № 34/5). 1884 з публічних торгів садибу придбав київський купець Й. Ждановський, після смерті якого з 1898 власником став його син – титулярний радник В. Ждановський. 1916 ділянку придбав купець І. Гепнер.

Будинок № 34 був відомий в Києві як «пасаж Ждановського», хоча і не належав до класичного типу пасажу. До 1870 на червону лінію вулиці виходив типовий двоповерховий дерев’яно-цегляний будинок 1850 – 60-х рр., на подвір’ї стояло кілька флігелів. 1880 забудова була вже організована за типом пасажу, розімкнуті бічні крила якого утворювали паралельно розташовані цегляні триповерхові будинки з магазинами із дзеркальними вікнами на перших поверхах.

Найстаріший об’єм у тилу пасажу (розташовувався паралельно червоній лінії вул. Хрещатик) було зведено як двоповерховий за проектом арх. О. Беретті. 1871 надбудований двома поверхами, 1879 – ще одним. Вірогідно, це була одна з найбільш ранніх п’ятиповерхових споруд у Києві (з боку вул. Пушкінської внаслідок падіння рельєфу мала лише два поверхи і напівпідвал). 1900 на місці двох триповерхових флігелів за проектом арх. В. Ніколаєва розпочалося будівництво чотириповерхового, П-подібного в плані прибуткового будинку з боку вул. Пушкінської з другим на ділянці замкненим подвір’ям (тепер окрема будівля, див. ст. 459.9).

У пасажі з боку Хрещатика містилися: закусочна, мануфактурний магазин, магазин гумових виробів, Друга київська артіль офіціантів, галерея, магазин взуття, пральня, контора і склад «Каучук» тощо. Після серії вибухів 1941 від споруд пасажу залишилися лише стіни. Проект нової забудови комплексу міськради на Хрещатику № 34 – 36 розробляла архітектурна майстерня № 1 «Київпроекту» (архітектори О. Власов, О. Заваров). Перший варіант проекту датується 1948, другий – 1949. Ними передбачалося зведення на ділянці № 34 бічного крила будинку міськради. За одним з варіантів, це крило призначалося для міського РАЦСу, з’єднувалося з центральним будинком міськради півкруглим у плані об’ємом.

Реалізовано спрощений варіант архітектурного вирішення, за яким будинок № 34, спроектований для двох міністерств (вищої та середньої спеціальної освіти і лісової та деревообробної промисловості), сполучено з будинком міськради пониженою прямокутною вставкою. Два нижні поверхи під міністерствами відведено під магазин «Фарфор-фаянс», відкритий 1957.

Семиповерховий з підвалами, цегляний, у плані Г-подібний. У підвалах було передбачено бомбосховище. Вхід до міністерств влаштовано з боку курдонера, вхід у магазин – з боку вул. Хрещатик.

Внутрішнє планування – двобічно-коридорного типу. Парадні приміщення та актова зала на сьомому поверсі запроектовані у вуличному ряді приміщень; службові та допоміжні приміщення винесено у дворовий ряд. Вертикальні комунікації забезпечують дві ідентичні тримаршові сходові клітки (по центру та у торці споруди), а також два (нині – три) пасажирські ліфти, які розміщено у центрі споруди. Великогабаритні торговельні зали двоярусного магазину було обладнано окремими тримаршовими сходами. Перекриття залізобетонні, покрівля з оцинкованого заліза. Парадно оформлені чоловий та звернений до курдонера бічний фасади вирішено в традиціях класицизму. Два нижні поверхи трактовано як цоколь з карнизним завершенням, облицьований рваним гранітом. Основна площина фасадів облицьована порожнистими керамічними блоками типу МК («Москва – Київ»), розчленована на третьому – сьомому поверхах широкими пілястрами зі стилізованими капітелями. Будівлю увінчано багатопрофільним карнизом на модульйонах з ліпленим рослинним орнаментом, між якими розміщено розетки.

Вхід до міністерств фіксує середню частину бічного фасаду, вхід у магазин – крайню бічну частину чолового фасаду. Ідентичні прямокутні за формою портали входів з прямими сандриками виконано з полірованого граніту, який застосовано також в обрамленні великих півциркульних вікон-вітрин першого поверху. Прямокутні за формою подвійні вікна другого – сьомого поверхів мають імпости у вигляді малих пілястр, на п’ятому поверсі їх завершено декоративним лучковим сандриком.

Виразний картуш у формі сувою, що символізує міністерство освіти, прикрашає наріжжя між п’ятим – шостим поверхами. Пластику фасадів збагачено дентикулами, вінками, гірляндами з ліпленого рослинного орнаменту тощо. Архітектурна пластика дворових цегляних фасадів складається з ярусних гуртів, карниза, сухариків, поребрика, облямування люкарень тощо.

Інтер’єри вестибюля головного входу до міністерств та актової зали прикрашено кесоновими стелями з ліпленим орнаментом п’яти видів, розетками, колонами, пілястрами, люстрами у формах «ретроспективізму». Ліфтові холи та коридори оформлено колонами, профільованими карнизами з ліпленим рослинним орнаментом, рельєфними стіновими панелями. Схоже первісне оздоблення інтер’єрів магазину збереглося лише частково.

Адміністративний будинок є невід’ємною складовою частиною ансамблю Хрещатика, маючи при цьому своє індивідуальне архітектурне обличчя внаслідок професійного використання синтезу мистецтв та багатої палітри композиційно-художніх прийомів.

Тепер будівлю займають Енергетична компанія України, Національна акціонерна компанія, Генеральна виконавча дирекція Українського союзу промисловців та підприємців, Вища атестаційна комісія України, Дитячий фонд України.

Література:

Архів АК «Київпроект», спр. 1024; Архів ДержНДІТІАМ, № 53016, 53017, 53309; ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 927; ф. 163, оп. 41, спр. 81, 1629, 4358; Технічний паспорт на будинок (вул. Хрещатик, 34) // Матеріали Міністерства палива та енергетики України; Матушевич А. О. Хрещатик. – К., 1950; Нариси історії архітектури Української РСР (радянський період). – К., 1962; Шулькевич М. М., Дмитренко Т. Д. Киев. – К., 1978; Юрченко П. Г. На новобудовах Києва // Вісник Академії архітектури УРСР. – 1950. – № 2.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1837.