2011 р. Звід пам’яток Києва

Олена Мокроусова

544.10. Житловий будинок, 1895 – 96 (архіт.).

Вул. Хрещатик, 42. На червоній лінії вулиці, в ряді щільної забудови кварталу кін. 19 ст. Первісно мав № 48.

З 1874 садибою володів статський радник Г. Ейсман, з 1888 його онука – дружина колезького секретаря О. Дьякова (уроджена Смородинова). 1894 садибу орендував на 12 років, з 1908 викупив відомий в Києві підприємець В. Детерінг. 1914, з початком 1-ї світової війни, майно було секвестровано, оскільки власник був підданим Німеччини.

Первісно в садибі вздовж вулиці стояли дерев’яний двоповерховий на кам’яному півповерсі будинок, зведений за типовим проектом № 3 та дерев’яний одноповерховий будинок, у дворі – дерев’яні господарські споруди. 1874 арх. О. Шіле розробив проект перебудови двоповерхового будинку зі знесенням одноповерхового. За проектом будинок набував ренесансних рис і більш репрезентативного вигляду.

1894 домовласниця О. Дьякова отримала дозвіл на спорудження в своїй садибі нового чотириповерхового цегляного будинку за проектом арх. О. Кривошеєва, який спочатку вів будівельний нагляд (з листопада 1894 нагляд перейшов до арх. І. Ніколаєва). Роботи розпочались у квітні 1895. В цей час майно вже орендував В. Детерінг, який в орендній угоді зобов’язався звести запланований будинок. Але проект арх. О. Кривошеєва було реалізовано у зміненому вигляді. Перший поверх нового будинку займали чотири магазини, ресторан, на другому – третьому – розміщувалися по дві п’яти- і шестикімнатні квартири, на четвертому – чотири квартири. Одночасно з фасадним будинком зведено триповерховий флігель. Існував також одноповерховий флігель з кегельбаном при ньому. Посередині заасфальтованого двору було зроблено цементний басейн, навколо якого розбито сад з двома терасами.

1941 будинок сильно постраждав від пожежі. Після війни відновлений разом з будинками № 40/1 та № 44 – 52.

Чотириповерховий з підвалом, на цегляному стрічковому фундаменті, цегляний, тинькований, у плані трапецієподібний, з прилеглим периметрально забудованим внутрішнім двором, на який ведуть два проїзди (дворова забудова не має архітектурної цінності). Перекриття дерев’яні, покрівля бляшана.

Чоловий фасад вирішено в дусі еклектики, з елементами ренесансу й бароко. Композиція чолового фасаду симетрично-осьова, п’ятидільна. Вертикальне членування фасаду підкреслено рустованими лопатками. Насиченість архітектурного декору зростає знизу догори. Фасад завершено масивним карнизом з модульйонами та прямокутною аттиковою стінкою. Стінку увінчувала баня зі шпилем, втрачена під час пожежі і не відновлена. Центральну розкріповку завершено криволінійним фігурним щипцем та виділено вертикальною нішею-екседрою. Первісне оздоблення інтер’єрів не збереглося. Планування приміщень змінено.

Будинок – типовий зразок багатофункціональної забудови Хрещатика кін. 19 ст.

Тепер – житлово-офісний будинок, на першому поверсі – торговельні приміщення.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 634, 4630; ДАКО, ф. 1636, оп. 6, спр. 219.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1843 – 1844.