1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Юрія, збудована в 1765 р.

[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. VI, рис. 3, табл. XI, рис. 4]

Ця невелика за розмірами (15,5 довжиною, 8,5 шириною і 15 м висотою), «ходового» типу церква стояла в колишній приміській слободі Довгалівці.

Збудована в 1765 р. з дуба. В 1866 р. її капітально ремонтували: замінили нижні вінці зрубу, заново ошальовали, прибудували з заходу, півдня й півночі три приділи. План церкви складається з центрального восьмигранника, витягнутого по осі південь – північ, шестигранного вівтаря і такого ж бабинця. Ширина бабинця й вівтаря перевищує їх довжину. Бабинець ширший від вівтаря (його внутрішня ширина дорівнює ширині вівтаря разом з стінами), до того ж в східній частині бабинець ширший, ніж в західній (на межі з короткими гранями). Центральний зруб має на межі з вівтарем короткі, а на межі з бабинцем майже метрової довжини заплечики. Просвіти в зрубах стін між центром і бабинцем та вівтарем високі, завершені циркульної форми «аркою». Проте об’єм бабинця і вівтаря сприймається все ж відокремлено від центра. Стіни бабинця – спокійних пропорцій – переходять у легкий пружної форми залом, що завершується струнким, яскраво освітленим правильної в плані форми восьмериком, покритим широким плафоном. Вівтар дублює – з невеликими відмінами – форми й розміри бабинця. Верхи вівтаря й бабинця – напіврозвинутих форм.

Просторовий об’єм центрального верху має чотири компоненти і більш активно, ніж вівтар і бабинець, розгортається в напрямку вверх. Хоч висота зрубу стін центра тільки дорівнює довжині плану і менша за його ширину, все ж завдяки підкресленій гранчастості і виразно виявленому нахилу стін всередину об’єм легко, без відчуття напруженості переходить через невисокий перший залом у просторий світловий восьмерик, що зберігає співвідношення сторін поземного плану. Енергійним рухом другого залому об’єм переходить в щедро освітлений, уже правильний в плані, другий восьмерик – ліхтар, покритий ще ширшим, ніж у вівтарі, плафоном. Об’єм верху центральної дільниці в інтер’єрі сприймається як композиція гармонійно розгорнутих просторових об’ємів різної форми, що спокійно, без підкресленого напруження переливаються одна в другу.

Прості різьблені ригелі у бабинці майстер розмістив на межі зрубу стін і залому проти вузьких граней. В центральній дільниці, ригелі розміщено вгорі зрубу стін, вгорі першого, а також другого восьмериків проти вузьких граней. Різьблене мереживо ригелів оздоблює і пом’якшує аскетичну суворість архітектурних форм. Разом з тим ригелі відіграють роль акцентуючих елементів при переході від одного компонента до другого.

В зовнішньому вигляді нижня частина будови (до початку заломів), незважаючи на підкреслену гранчастість зрубів і вертикальну обшивку стін, сприймається, як суцільна, нерозчленована маса спокійних пропорцій.

Починаючи . з заломів, кожна дільниця набуває окремого розв’язання просторових об’ємів. Перші заломи трьох дільниць вкриті залізом, але зберегли площинність старих ґонтових або «драних» дахів; вони об’єднані в один, слабо розчленований компактний об’єм, і тільки восьмерики верхів трактуються відокремлено один від одного. Зберіг первісну площинну форму граней даху і другий залом центральної дільниці. Домінуюча роль в композиції зовнішнього вигляду церкви належить масі верху центральної дільниці. Спокійних пропорцій перший восьмерик центрального верху значно переважає розмірами восьмерики-ліхтарі вівтаря й бабинця. Навіть другий восьмерик-ліхтар центра масивніший за восьмерики бокових башт. З великим мистецьким тактом майстер уникає одноманітності й сухості рисунка силуету верхів, надаючи масам восьмерика бабинця більшої, ніж масам вівтаря восьмерика, стрункості. Викликалося це рельєфом місцевості, де стояла пам’ятка, потребою дбати в першу чергу про вигляд будівлі з північного заходу.

З великою майстерністю вирішує будівник завершення кожної дільниці. Всі три верхи легкі, делікатні за формою і пропорціями, досить широко розставлені, їх «обмиває» світло і вони «тануть» в ньому. В цій пам’ятці відчувається подих доби рококо – не в зовнішньому користуванні якимись певними формальними елементами, а в своєрідно пройнятому ароматом мистецтві цієї доби.

Аналіз обмірних креслеників [майстер будівлі при розбивці в натурі плану і при складанні врубів геометричну правильність форм зберігав не дуже ретельно] показав, що вихідний розмір в побудові плану – ширина центральної дільниці. План центра – восьмикутник, вписаний в чотирикутник. В плані довжина центральної дільниці становить 3/4 його повної ширини. Східна і західна грані восьмикутника дорівнюють довжині його, а південна й північна – 1/2 діагоналі чотирикутника, що становить північну половину чотирикутника, який вписується в восьмикутник.

План вівтаря – шестикутник; повна його ширина дорівнює 1/2 діагоналі чотирикутника, який вписується в восьмикутник плану центра, а довжина – апофемі трикутника з стороною, що дорівнює ширині вівтаря, або ‘/2 повної ширини центральної дільниці.

Бабинець в плані шестигранник; розміри його дещо інші, ніж у вівтаря: його повна довжина дорівнює довжині вівтаря, а внутрішня ширина (не враховуючи деформації) – повній ширині вівтаря.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначались розмірами плану. Висота зрубів стін усіх трьох дільниць однакова, вона дорівнює довжині плану центра. Так само висота перших заломів усіх трьох дільниць (не враховуючи незначні відміни – наслідок недосконалої рубки зрубів) однакова: вона разом з висотою зрубів стін дорівнює ширині зрубу стін центра (вгорі).

Висота першого залому разом з висотою зрубу стін дорівнює ширині плану центра. Перший залом проектувався з розрахунку, що довжина першого восьмерика повторює довжину плану вівтаря (що спостерігається дуже часто в церквах Лівобережжя). Ширина восьмерика дорівнює довжині східної грані плану центра. Висота другого залому і першого восьмерика дорівнювала довжині плану бабинця.

Висота другого восьмерика дорівнювала висоті першого восьмерика. Висота другого восьмерика й другого залому, разом, взятих, дорівнювала довжині восьмерика (довжині плану бабинця).

Висота центрального верху дорівнювала ширині зрубу стін центра (вгорі); внутрішня висота центральної дільниці – довжині плюс ширина зрубу стін (вгорі).

Висота першого залому вівтаря й зрубу стін разом дорівнювали ширині зрубу стін центра (вгорі). У восьмерика бабинця довжина й ширина дорівнювали кожна 1/4 повної ширини плану дільниці, висота кожного з восьмериків вівтаря й бабинця – 1/2 довжини зрубів стін дільниці (вгорі); висота верхів вівтаря і бабинця – апофемі трикутника з стороною, що дорівнювала довжині зрубу стін вівтаря (вгорі).

Верх бабинця побудовано аналогічно верху вівтаря, лише восьмерик його коротший. Обидва восьмерики центрального верху, а також восьмерики вівтаря й бабинця мають нахил граней всередину; ширина й довжина їх у вівтарі й бабинці разом з стінками (вгорі) дорівнювала довжині й ширині їх внизу без стінок. Восьмерики центрального верху мають ще більше звуження зрубів вгорі.

Внутрішня висота центральної дільниці менша від довжини плану будови, а внутрішня висота вівтаря й бабинця менша від довжини плану центра і бабинця (чи вівтаря), взятих разом.

Вікна в зрубах стін вівтаря й бабинця закладено на висоті 1/2 довжини плану п.ентра. В східній ґрані зрубу стін вівтаря вікно круглої форми. Вікно в першому восьмерику центрального верху закладено на висоті, що дорівнює ширині плану центра. Вікно в другому восьмерику закладено над верхнім вінцем першого восьмерика на висоті 1/2 довжини першого восьмерика (вгорі). Просвіти вікон в восьмерику, в бабинці і вівтарі лежать на тій же висоті, що і в центральному верху в першому восьмерику. Центр верхнього вікна центральної дільниці припадає на вершину рівностороннього трикутника, побудованого на довжині плану будови, як на основі. Більш поширений був інший засіб, коли кругле або чотирикутне вікно (його центр чи низ, або верх) прорізали в восьмерику на висоті 1/2 довжини плану будівлі.

Архітектурні форми й пропорції пам’ятки в Лебедині мають двоїстий характер. З одного боку, не тільки зруби усіх трьох дільниць, але й перші заломи будівлі мають однакову висоту. Така уніфікація та підкреслена гранчастість плану (восьмикутник та два шестикутники) властиві пам’яткам пізнішої формації, тоді як у пам’ятках більш давнього часу зруби центральної і крайніх дільниць мали різну висоту, а в плані домінувала форма квадрата чи чотирикутника. З другого боку, перші заломи усіх трьох дільниць і другого залому центральної дільниці мають зовні форму прямолінійних наметів, будівля помірної висоти (висота центральної дільниці в інтер’єрі менша від довжини будівлі), висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює довжині’ плану її – все це риси, властиві пам’яткам давнішньої формації.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 207 – 211]