2018 р. Звід пам’яток України
Георгіївська церква (іст., архіт.) 1264 р., вул. Незалежності, 12.
Найстарішою спорудою міста є Георгіївська церква. У 1264 р. церкву було збудовано коштом Володимира Васильовича, яку він «прикрасив іконами і начиння срібне для неї викував». Вона була побудована біля валів давньоруського городища.
Збереглася легенда, що, приїжджаючи соди, Володимир Васильович говорив «любо мнє здесь». І від того пішла назва Любомль. Збереглася літописна згадка про добрі справи князя для містечка і Георгіївської церкви, зокрема:
«В Любомлі ж він поставив церкву кам’яну святого і великого мученика Христового Георгія (Побідоносця), прикрасив її іконами окованими, і начиння служебне срібне викував і покрови оксамитні, шиті золотом, із жемчугом херувимом і серафимом (придбав), і індитію золотом шиту всю, а другу – з паволоки білуватої, а в оба малі олтарі – обидві індитії з білуватої таки паволоки;
Євангеліє він списав апракос, окував все його золотом, і камінням дорогим із жемчугом (оздобив), і Деісуса на ньому викувано із золота, образки великі з емаллю, чудовні на вигляд;
а друге Євангеліє, теж апракос, обтягнуто золототканим едвабом, і образок він положив на нього з емаллю, а на ньому – два святі мученики Гліб і Борис.;
Апостола апракос, Пролог списав він (на) дванадцять місяців, (де) викладено житія святих отців і діяння святих мучеників, як вони діставали нагороду за кров свою, (пролиту) за Христа, і Мінеї (на) дванадцять (місяців) списав, і Тріоді, і Октай, і Єрмолой;
списав він також і Служебник (церкві) святого Георгія, і молитви вечірні і заутрені списав, окрім Молитовника;
Молитовника ж він купив у жони протопопа, і дав за нього вісім гривень кун, і оддав святому Георгію;
кадильниці дві – одну срібну, а другу мідяну, і хрест воздвижальний він дав святому Георгію;
ікону також він написав на золоті, намісну святого Георгія, і гривну золоту возложив на неї, з жемчугом, і святу Богородицю написав він, теж на золоті, намісну, і возложив на неї намисто золоте з камінням дорогим;
і двері вилив мідяні.
Почав він також був розписувати її, і розписав усі три олтарі, і шия вся розписана була, та не скінчена, бо постигла його болість. Вилив він також і дзвони дивного звуку. Таких ото не було по всій землі».
У 1975 р. Малевська М. виявила залишки цієї літописної церкви, збудованої за наказом князя Володимира Васильовича в ХІІІ ст. Церква прямокутна, триапсидна, а стіни викладені з брущатої цегли на вапняно-піщаному розчині, що характерно для архітектури Волині ХІІІ – першої половини XІV ст.
Церква була кам’яна однонефназ двосхилим дахом. Храм прикрашений декоративним шоломоподібним куполом на восьмигранному барабані. Стіни розділені лопатками. У церкві є залишки розписів кінця ХІХ ст. У її західній частині храму під аркою розташовані хори.
У середині XVІІІ ст. до неї була прибудована дзвіниця. Дзвіниця прямокутна: зовні – двоярусна, всередині – п’ятиярусна.Перший ярус прикрашений порталами в стилі класицизму. Дзвіниця перекрита шатром з маківкою.
У 1883 р. з дозволу Єпархіального керівництва церква була відремонтована коштом прихожан, а в 1909 р. пофарбовано внутрішні стіни й розписи.
Георгіївська церква мала 114 десятин землі, яка давала дохід 400 рублів у рік. На двох десятинах землі розміщувалися церковні будівлі, 68 десятин – орної землі, 30 десятин – сіножаті, 5 – пасовищ, 8 – лісу. Будинок для священника побудований на території церкви за кошти графа Браницького, а псаломщику – за кошти прихожан. При церкві діяло двокласне сільське народне училище. У 1885 р. нараховувалось 107 сімей прихожан Любомля та села Савоші, приписаних до неї. У церкві була велика бібліотека богослужебних книг.
Варто зазначити реставраційну діяльність, пов’язану із Любомлем. Ікона Юрій-Змієборець XVІІ ст. була відреставрована у Львові працівниками «Укрпроекзахідреставрація» О. Рішняк, О. Садова, Я. Скрентович. Згадана пам’ятка відтворює повний іконографічний варіант знаний в українському малярстві.
У травні 1982 р. експедиція Волинського краєзнавчого музею за участю Павла Жолтовського взяла на облік ікону «Богородиця» в різьбленому кіоті XVІІІ ст. пізніше ікону передали до заново відкритої Різдво-Богородичної церкви у Любомлі.
Джерела та література:
Гика В. Церковні храми та релігійні общини Любомльщини в документах ДАВО // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 25. – Луцьк, 2007. – С. 316-318;
Єлісєєва Т. Ікона «Юрій Змієборець» кінця ХVІІ ст. з церкви Св. Георгія м. Любомля // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 25. – Луцьк, 2007. – С. 343-345;
Карліна О. Любомль наприкінці XVІІІ – середини ХІХ ст. / О. Карліна // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 25. – Луцьк, 2007. – С. 82;
Ковальчук Є. Перше дослідження рухомих пам’яток у церквах Любомльського району. 80-ті роки ХХ століття // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 25. – Луцьк, 2007. – С. 319;
Малевська М. В. Шолохова Е. В. Раскопки архитектурных памятников в Любомле и Владимире-Волынском // Археологические открытия 1075 г. – М. 1976. – С. 354-355;
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х томах. – К.: Будівельник, 1985. – С. 94;
Остапюк О. «… І прославився він за добро і справедливість». Із життя князя Володимира Васильковича і розбудови міста Любомля / О. Остапюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 25. – Луцьк, 2007. – С. 36;
Петрович В., Яцечко Т. Стародавній Любомль в історії Волині / В. Петрович, Т. Яцечко // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 25. – Луцьк, 2007. – С. 66-68;
Полное собрание русских летописей. – Ипатиевская летопись. – М: – Издательство восточной литературы, 1962. – Т. 2. – 938 с.;
Рішняк О., Садова О. Дослідження та реставрація ікони Юрій Змієборець з м. Любомль Волинської області // Волинська ікона. – Луцьк, 2006. – С. 75-77;
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року. Т. 2. – Вінніпег : Товариство «Волинь», 1986. – С. 55-56.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. Пам’ятки архітектури і містобудування. – К.: 2018 р., с. 339 – 343.