Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Укріплене поселення Демерджі I

В.Л. Миц

З храмами і некрополем на південно-західному схилі гори Південна Демерджі, розвинене середньовіччя Об’єкт розташовується на південно-західному схилі м. Південна Демерджі, в північно-західній, більш спадистій, частині ущелини Привидів, приблизно за 2 км до півночі від с. Лучисте (мал. 2:2).

Уперше про пам’ятник, можливо, згадує Є.Л. Марков, який виклав у своїй книзі почутий у селищі Демерджі переказ про те, що на вершині гори в часи генуезців стояв замок [Марков, 1902, с. 188].

Обстеження поселення проведено В.Л. Мицом у 1983 р. [Миц, 1991, с. 150]. Розкопки не проводилися. Загальна площа укріплення – близько 4 га (приблизно 50 % зайнято скелями). З півночі поселення обмежовують скелі, зі сходу, півдня й заходу – обриви завглибшки до 40-50 м. З південного сходу і півдня – загороджувальні стіни (складені з каменю насухо, товщина – 1,2-1,8 м, цілість – до 1,5 м), що закривають проходи на територію поселення. На штучних терасах на південносхідному схилі видно руїни будівель. На двох скелястих відрогах виявлено руїни невеликих церков. Побіля нижнього храму простежений некрополь (для облаштування могил використані природні скельні тріщини). На руїнах верхньої церкви зустрічаються фрагменти штукатурки зі слідами фрескового розпису.

Цілість об’єкта задовільна. Серед знахідок (підйомний матеріал) – уламки покрівельної черепиці, фрагменти амфор, білоглиняної та червоноглиняної поливної кераміки. За артефактами поселення попередньо датується X–XIII ст.

Література:

Марков Е.Л. Очерки Крыма. Издание 4-е. – М., 1902.

Мыц В.Л. Укрепления Таврики X–XV вв. – К., 1991.

Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 578 – 579.