Залізняка вул.

Вулицю Коновальця з вул. Героїв УПА з’єднує вулиця Залізняка, названа так 1946 року на честь одного з ватажків Коліївщини (повстання українського народу проти Польщі 1768 року) Максима Залізняка. Від початку ХІХ століття вона називалася Болотна, від 1901-го – Дунін-Борковських на честь львівської шляхетської родини меценатів і жертводавців XVIII-XIX століть, за часів німецької окупації – Мольткеґассе.

У житловому будинку № 5 від радянських часів міститься бібліотека Франківського району.

За Польщі в будинку № 10 було ательє дамських капелюхів Ґрошека.

Забудова вулиці: конструктивізм, класицизм, вілли.

Вулицю Житомирську із вул.Залізняка з’єднує вулиця Гіпсова, названа так 1871 року, бо пролягала неподалік гіпсової фабрики Франца. До того була частиною вулиці Болотної. За часів німецької окупації називалася Ріхтгофенґассе, в 1944-1975-х – знову Гіпсова, в 1975-1991-х – Брестська.

2-поверховий житловий будинок № 40-б та 4-поверховий № 64 збудовано наприкінці 1950-х.

Забудова вулиці: сецесія, конструктивізм, вілли, нові забудови 2000-х років.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 23 листопада 2007 року, № 213 (283)

Вулицю Залізняка з вул.Художньою з’єднує вулиця Сельських, названа так 1992 року на честь українських художників Марґіт (1903-1980) та Романа Сельських (1903-1990). Від 1920-го вона мала назву Дунін-Борковських бічна, від 1943-го – Яновського, за часів німецької окупації – Скаґеракґассе, від 1950-го – Бойченка на честь радянського партійного діяча й письменника Олександра Бойченка.

Під № 14 2006 року завершено будівництво монастиря для сестер милосердя святого Вікентія від Павла.

Забудова вулиці: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, нові забудови 2000-х років.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 30 листопада 2007 року, № 218 (288)