Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

План

План

Розмір зображення: 1438:1190 піксел

Гуцульські хрещаті церкви з трьома гранчастими раменами починають свій розвиток від Воздвиженської церкви, збудованої у 1619 р. у Манявському скиті. Відомо, що вона збудована на зразок Спаської церкви Межигірського монастиря поблизу Києва, з якої «знято мірку» [Целевич Ю. Історія скиту Манявського. – Львів, 1887. – С. 17 – 18]. Перша манявська церква згоріла у 1676 р., однак зберігся обмір плану та рисунок загального вигляду церкви, відбудованої у 1681 р. Порівняння цієї церкви з Спаською (1610), відомою з рисунка, виконаного у 1651 р., виявляє їх подібність тільки у плані та барочних маківках. Об’емно-просторове рішення церкви у Маняві витримане у традиційних для Гуцульщини пропорціях, в той час як Спаська церква має розвинуті у висоту зруби, характерні для високих церков Подніпров’я. Отже, якщо для будування церкви у Маняві треба було «знімати мірку» аж біля Києва, то церков з гранчастими раменами гуцульські майстри до того часу не будували.

Чи не ті ж майстри, що у 1681 р. відбудовували манявську церкву, спорудили у 1700 р. церкву у Слободі Болехівській? Однак уже безперечно за зразком манявської збудовано у 1736 р. церкву у новооснованому Тисменицькому монастирі, що підпорядковувався Манявському скиту. Ширшого розповсюдження церкви з трьома гранчастими раменами набули тільки у другій половині XIX – на початку XX ст. Але все-таки церков цього типу на Гуцульщині було порівняно мало. Багатовікова традиційність гуцульських хрещатих одноверхих церков із прямокутними раменами виявила тверду стійкість та відпорність новим архітектурним віянням.

Воздвиженська церква, с. Манява Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. 1681 р.

Джерело: Народна архітектура українських Карпат. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 215, 217.