Мечников Ілля Ілліч
Розмір зображення: 628:800 піксел
Фото кін. 19 ст. Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Харківська область. . Великобурлуцька, Вільхуватська, Дворічанська, Шевченківська територіальні громади. – Харків: 2021 р., с. 94.
У 18 ст. виникає с. Поносівка, згодом с. Панасівка (з 9 черв. 1945 с. Мечнікове), в якому було побудовано панську садибу та багато років належало сімейству Мечникових. Пізніше тут містився вівчарний завод, а навколишні землі не дуже використовували. Для хліборобства використовували лише 700 дес. (763 га), а 1278 дес. (1393 га) було під степовими сінокосами. Продаж сіна приносив доволі високій дохід сім’ї.
Загалом у 19 ст. сім’ї Мечникових на території суч. Дворічанської громади належало кілька населених пунктів, які простягалися від с. Новомлинськ до с. Арапівка (нині Луганська обл.). У церкві с. Новомлинськ в 1846 хрестили знаменитого земляка – новонародженого Іллю Ілліча Мечникова (1845–1916). Найбільшим в господарстві с. Новомлинськ був конезавод.
У с. Богданівське дядькові І. Мечникова належало 2 мизи (хутір, дача): Виноградна, Миронівська. Там були двоповерхові кам’яні будівлі, господарські подвір’я та сади.
Помістя сім’ї були розташовані і в с. Поносівка (тепер с. Мечнікове) і в с. Іванівка, де вирощували свиней, овець, заготовляли сіно на продаж. У с. Іванівка якраз і народився майбутній вчений І. Мечников 3 (15) трав 1845. Його батько походив з шляхетного молдавського роду Спетару. Був офіцером військ царської охорони в м. Санкт-Петербург (Російська імперія), ще до переїзду в український маєток програв у карти більшу частину посагу своєї дружини і майна родини. Мати Мечникова, до одруження Емілія Невахович, була дочкою Льва Неваховича, багатого єврейського письменника. Вона всіляко сприяла тому, щоб Ілля, молодший із 5 дітей Мечникових, обрав кар’єру вченого.
У 1856 вступив до 2 класу 2-ї Харківської гімназії, закінчив її 1862 із золотою медаллю. У 16 р. він написав критичну статтю на підручник з геології, яку було опубліковано в одному з московських журналів. У 1862–64 – прослухав чотирирічний курс природничого відділення фізико-математичного факультету Харківського Імператорського університету (тепер Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). У 1864 в 18 р. склав екстерном випускні іспити на відмінно. Будучи студентом опублікував у Німеччині своє перше наукове дослідження. В 1865 домігшись наукового відрядження за кордон, Мечников вивчав морську фауну. У м. Неаполі (Італія) разом з молодим російським зоологом О. Ковалевським, І. Мечников поклав початок новій науці – порівняльної ембріології (порівняльній історії розвитку тварин). Їхня спільна робота, принесла їм премію Карла Ернста фон Баєра.
За рекомендацією М. Пирогова Мечникову надали державну стипендію для ведення науково-дослідної роботи в західноєвропейських лабораторіях. 1867 захистив магістерську дисертацію, а 1868 – став доктором зоології. 1867 його було обрано доцентом Новоросійського університету в м. Одесі, а за рік – доцентом Петербурзького університету. 1882 – відкрив явище фагоцитозу, тобто процесу поглинання і перетравлення клітинами організму чужорідних для нього частинок. На цьому відкритті засновані методи запобігання людей від інфекції.
У 1870–82-х рр. І. Мечников був професором кафедри зоології і порівняльної анатомії Новоросійського університету. Незважаючи на талановите викладання матеріалу, прекрасне проведення занять зі студентами й публікацію низки досить значних досліджень, він змушений був залишити університет через постійні сутички з реакційними представниками вищої освіти в м. Одесі. Ілля Ілліч почав співпрацювати з Херсонським і Одеським земськими управліннями, активно брав участь у розробці заходів боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур. У 1886 за сприяння Луї Пастера, спільно з Миколою Гамалією та Яковом Бардахом заснував в м. Одесі першу в країні бактеріологічну станцію (тепер Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології імені І. І. Мечникова), створену для боротьби зі сказом та ін. інфекційними хворобами людей і тварин.
1887 змушений був покинути Російську імперію через патріотичну проукраїнську позицію. 1888 – переїхав до Франції для роботи в Пастерівському інституті, де він створив школу російських і іноземних мікробіологів, паразитологів та імунологів. У ньому він пропрацював 28 р. до 1916. Там він отримав лабораторію, займався загальнопатологічними процесами, вивчав проблеми довголіття і ввів в медичний обіг термін «геронтологія», створивши однойменну науку. В 1891 його було обрано почесним доктором Кембриджського університету. Протягом 1890-х рр. він брав участь і виступав з доповідями на різних міжнародних конгресах, в яких переважно були зведені результати його досліджень.
З 1905 І. Мечников – заступник директора Пастерівського інституту. Водночас Ілля Ілліч ніколи не поривав з батьківщиною, залишався російським підданим і неодноразово у 1894, 1897, 1902, 1909 і 1911 приїжджав до Російської імперії. В його паризькій лабораторії постійно чи тимчасово (як стажисти) працювали численні російські лікарі, які стали його учнями і послідовниками. У 1908 І. Мечникову спільно з німецьким вченим Паулем Ерліхом було присуджено Нобелівську премію у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет. У 1909 повернувся на батьківщину, де продовжував дослідження кишкових мікробів і черевного тифу. У 1911 він очолив організовану ним експедицію з вивчення туберкульозу серед населення калмицьких степів. А в 1913 йому запропонували посаду директора інституту експериментальної медицини в м. Петербург (тепер м. Санкт-Петербург, РФ), він категорично відмовився, мотивуючи свою незгоду реакційною політикою в галузі освіти, яку проводив царський уряд.
І. Мечников відомий також і як автор ряду робіт з історії науки, які носять характер спогадів про добре йому знайомих вчених і про події, учасником яких він був. Найбільшим його доробком з історії науки є книга «Засновники сучасної медицини», яка вийшла в 1915 російською і французькою мовами. Серед численних нагород і відзнак І. Мечникова – орден Почесного легіону (Франція), ордени Росії, Японії, Італії, Сербії та ін. країн, медаль Коплі Лондонського королівського товариства, звання почесного доктора Кембриджського університету. Його було обрано членом Французької академії медицини і Шведського медичного товариства.
Перенісши кілька інфарктів міокарда, І. Мечников пішов із життя 2 (15) лип. 1916 в Парижі, проживши 71 рік. У столиці Франції його і поховано. У трав. 2005 в смт Дворічна встановлено пам’ятник І. Мечникову.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Харківська область. . Великобурлуцька, Вільхуватська, Дворічанська, Шевченківська територіальні громади. – Харків: 2021 р., с. 91 – 94.
Ярослав Ліхолєтов, Микола Олійник, Лідія Чувпило