Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Чорна ріка - без відважних майстрів плотогону…

Павло Білецький

Дата: 29.07.2010

Високо в горах Синевирського краю, неподалік закарпатського райцентру Міжгір’я, існував єдиний у Європі Музей лісосплаву. Таких музеїв у світі лише два – в Україні та Канаді. Через людську жадобу та байдужість влади до територій поблизу зелених легень Закарпаття музей просто зникає…

У середині ХІХ століття на Чорній ріці були збудовані дві греблі для сплаву лісу з гір у долину. Одна з них, споруджена за проектом австрійського інженера Клаузе, збереглася до нашого часу, саме на ній і влаштований єдиний у Європі Музей лісу і сплаву. До катастрофічних повеней тут можна було побачити побутові та житлові приміщення відважних лісорубів та плотогонів-бокорашів (бокор – пліт), які сплавляли річкою зрубаний ліс, відпочити на греблі, помилуватися чудовими краєвидами, вдихаючи цілюще повітря.

Звідси починались туристичні стежки по горах. У музеї показували старовинні знаряддя праці. Можна було побачити й підйомні механізми XVIII-XIX століть, які піднімали ворота, щоб відкрити шлях плотам, опори, крізь які випускали плоти-бокори, мости, дерев’яні жолоби, якими спускали деревину з лісосік, різні транспортні засоби, стайню, колибу…

Сплавляти ліс припинили у 1954 році минулого століття через будівництво електростанції. Гребля для сплаву лісу з гір у долину, яку побудували ще у ХІХ столітті, разом із приміщеннями, збереглась. Саме тут і було закладено музей. На штучному озері перед унікальною гідротехнічною спорудою було обладнано плаваючий бокор (пліт). На протилежному березі – колиба – житло лісозаготівельників…

Музей відвідували тисячі туристів. Але 1998 року в Карпати прийшла біда – велика повінь, яка частково зруйнувала музей. Надію на відродження музею поглинула нова катастрофа – паводок 2001 року, який остаточно знищив унікальний музей. Та його експонати чудом збереглися.

Зараз вони виставлені у візит-центрі Національного заповідника «Синевир». Саме там формуються Музей лісосплаву та Історико-краєзнавчий музей. Під дахом виділено кілька кімнат, де розкладено автентичні речі, проводять екскурсії, але старовинний дух музею втрачено – фотографії не можуть передати особливостей роботи бокорашів – майстрів плотогону.

Вже більш як півстоліття не існує цієї гірської професії. Останні бокораші помирають. Залишаються хіба світлини. Якщо не відродити музей на греблі, розпорошиться і пам’ять про цих спритних та сміливих горців.

Реставрувати музей почали у 2008 році. Було здійснено спробу передачі Музею лісу і сплаву та об’єктів інфраструктури поблизу озера Синевир із державної власності у комунальну. Така передача дозволяла простягнути руки різноманітним інвесторам до музею та національного парку. Проте Міжгірська районна рада та заповідник «Синевир» виступили проти цього. Питання єдиного в Європі музею лісосплаву зависло у повітрі, як і його баланс. Відтак будівельний майданчик на Чорній ріці, де мала постати вже відновленою історична й туристична «родзинка», заростає лісом.

Джерело: “Високий Замок”