Церква св.Михаїла

Фото 5 травня 2016 р. з сайту

Міжгір’я (Волове) Міжгірський район

Церква св. арх. Михайла. 1803. (УГКЦ)

Каплиця. 1928 (?). (УГКЦ)

Міжгір’я (до 1953 р. Волове) вперше згадують у документах 1415 р. Згідно з переказом, назва пішла від пасовища, де жителі Соймів та Вучкового випасали волів.

У 1751 р. у Воловому були дві дерев’яні церкви, одна з них – св. арх. Михайла з двома дзвонами, забезпечена всіма необхідними образами і книгами.

У 1801 р. на ділянці, яку, за переказом, подарував для церкви Липей, вже будували струнку муровану церкву, на спорудження якої держава виділила 5000 корон:

“Воловоє має церков єдну деревяну розпадаючу, зато вірники нову каменну зачали будовати на 448 вірников велику, но изза убожества докончити не знают, и позад се просят із фонда религійного 800 ринских подпори. У тварями мізерно є сооружена. Представляется, чтоби в Воловом или Рипинном хоть єдну трикласову школу (Schola Trivialis) поставили коштом із фонда религійного”.

Тоді Волове мало близько 60 дворів. Каміння на будову вірники носили в торбах.

Нова кам’яна церква 30 м завдовжки, 10 м завширшки з цегляним склепінням та бароковою вежею 35 м заввишки прикрасила центральну вулицю. Донедавна великою перевагою церкви була черепична покрівля, але в 1996 р. її замінено бляшаною. Значний ремонт церкви відбувся в 1939 – 1940 р.

Після заборони греко-католицької віри церкву зачинили згідно з рішенням облвиконкому і 1 жовтня 1960 р. – знято з реєстрації діючих храмів. Кілька років у компартійних кабінетах виношувалася ідея про знищення церкви, але місцеві комуністи безпрецедентно не підтримали першого секретаря райкому. Тоді кілька осіб втратили роботу, але церкву врятували.

У 1981 р. церкву перетворили на істори-ко-краєзнавчий музей. Релігійний живопис замалювали, знищили іконостас, престол та інші цінності.

У 1989 – 1991 роках зусиллями о. М. Данилаша та о. І. Стеця, кураторів І. В. Вегеша, І. М. Дурневича, В. Н. Петрища та всіх вірників церкву відремонтовано, впорядковано невеликий двір із старими могилами і повернуто міжгірським греко-католикам.

У 1991 р. встановлено новий іконостас, зроблений випускниками Ужгородського коледжу мистецтв. Бляхарську роботу виконав відомий майстер Володимир Сідей.

З часів тоталітаризму запам’ятався високий духом священик І. Сопко, що багато перестраждав за віру.

Коло церкви стоїть мурована, гарно оздоблена каплиця, збудована, можливо, в 1928 р. за гроші, виручені від продажу церковного лісу в селі Стригальня. Автором проекту каплиці був ужгородський інженер Е. Еґреші.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 478 – 479.