Опава

Місто Опава, згадується у Галицько-Волинському літописі у з'язку з походом Лева Даниловича в ході боротьби між угорським королем Белою IV та чеським королем Пшемислом ІІ Оттокаром. Союзник Бели – Данило, об'єднавшись з польськими союзниками в Кракові пішов пустошити Опаву, щоб відволікти сили Пшемисла ІІ від Австрії. Володимир Пашуто, оцінюючи чеську кампанію 1253 р., писав “…русько-польський похід охопив порівняно невелику територію біля сілезько-моравського кордону, ледве зачепив саму Моравію. Військовим результатом були: розгром околиць Опави і Глубичич, взяття (міста Нассідель (літописне «Насильє»)) і фортеці Фельштейн, окрім цього, великий полон, здобич і звільнення руських полонених в Насиделі”. Саму Опаву не було взято. Війська Володислава Опольського і Данила Романовича підійшли до перших воріт і попалили все довкілля. Далі вони підійшли до других воріт, а з укріпленого міста виїхали чехи на чолі з воєводою Бенешем, який тримав у руці хоругву. Проте руські і польські війська попалили все навколо других воріт. Перед третіми ворітьми Данило дав наказ зсісти з коней і далі палити довкілля. Але русичі побігли до города. Літописець зазначає: “Нѣмцѣ же видѣвше устремленье. Роуское крѣпко. и побѣгоша̑ и нѣколико ихъ . оубиша во вратѣхъ. и вратъ не затвориша бѣжаще”. Далі літописець розповідає, що Данило Романович через хворобу очей не зрозумів, що робиться біля воріт і побачивши, що люди його біжать, зупинив їх й тому не взяв міста. Цікаво, що Опава мала муровані стіни з 3 брамами (так як згадано в літописі) вже перед 1224 р. Тож їх залишки, що збереглися і посьогодні пам'ятають штурм 1253 р. Готичні мури оточили місто майже правильним овалом. На заході була розташована Яктарська брама (brána Jaktařská) (у спогад про цю браму була названа вулиця U Jaktařské brány), на півдні Градецька брама (brána Hradecká), сьогодні Ostrožná ulice), на північному-сході Рациборська брама (ratibořská brána) (в кутку Dolního náměstí), а Млинська фіртка (Mlýnská fortna) розташовувалася на північному відрізку стін (Kolářská ulice).

Контакти руських князів з чеськими землями не припинилися і після смерті Пшемисла ІІ Оттокара та Данила Романовича. Зокрема, 1291 р. літопис згадує:

"Тоді ж Лев поїхав у Чехи, [в город Опаву], на зустріч до короля [Вацлава], тому що мав він із ним приязнь велику, докончавши з ним мир до [скону] свого живоття. Король же, обдарувавши Льва дарами всякими дорогими, одпустив тоді його з великою честю. І приїхав він до своїх полків, і раді були йому бояри і слуги його, бачачи свого володаря."

Джерела:

Dąbrowski D. , Daniel Romanowicz. Krol Rusi (ok. 1201–1264). Biografia polityczna, Krakow 2012, s. 319–328.