1968 р. По Україні

За Дністром, якщо їхати з Рогатина, відразу ж на правому березі лежить сучасний Галич, але Старий Галич, в давнину столиця могутнього князівства, був за 7 кілометрів звідси, де тепер село Крилос. Татаро-монгольська навала стерла тут з лиця землі близько тридцяти пам’яток монументальної архітектури. Тільки завдяки археологічним розкопкам ми знаємо, яка прекрасна була архітектура Галича, його будівничі неначе змагалися між собою, і кожний з їх утворів відзначався оригінальністю і несподіваністю композиції.

Очевидно, і живопис там був не менш вишуканий і тонкий. Уявлення про нього можна здобути на підставі тільки посередніх даних, наприклад, рукописних книг, як-от відоме Галицьке євангеліє (що тепер зберігається в Москві, в Третьяковській галереї). Воно датується кінцем XIII або першою третиною XIV ст. і належить до пам’яток, зв’язаних з княжим середовищем. Не виключена можливість, що його замовив князь Лев Данилович або його син Юрій. Вражають витончений колорит, смак, з яким на синьому тлі, як фрески в храмах, написані монументальні постаті євангелістів у барвистому зеленому, блідо-синьому та фіолетово-блакитному одязі. Вони намальовані з несподіваним для XIV ст. розумінням ролі рефлексів та зіставленням теплих і холодних тонів.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 269.