Церква св.Спаса
Розмір зображення: 800:517 піксел
Преображенська церква 17 ст. (вул.Червоних партизан) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 106].
Преображенська церква 17 ст. (вул.Червоних партизан, 14) [Постанова Ради міністрів УРСР “Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави” № 442 від 6.09.1979 р.].
Преображенська церква 1757 р. (вул.Московська, 14) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].
На іконостасі на окремій дерев’яній дошці був напис: “1748 заложена за священнонамістника крестового Федора Савицкого сооружена сія церковь 1757-го августа 3-го дня, а иконостас освященъ 1767-го. За священников Даніила и Николая Савицких и ктитора Петра Сполатьбога писал и золотил иконостас Иван Деміанович Веснінскій, а платил деньги греко павел Артенов, который сділался сліп”. Усі розписи, за винятком нижнього ряду цокольних ікон, були повністю переписані в 1852 р. Фомою Кононовим, про що свідчив напис на мідній дошці у вівтарі [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 119 – 120, з експедиційних матеріалів Ф.Л.Ернста].
Ніжин. Церква Спасо-Преображення (вул.Червоних партизанів), орієнтація вівтаря 96°, до вулиці – С3. Спостереження М.І.Жарких, 26 серпня 1994 р.
Построена в стиле барокко на территории предместья Новый Город. В 1857 г. с запада была пристроена тёплая церковь, которая, как и трёхярусная колокольня, не сохранились. Преображенская церковь каменная, четырёхстолпная, одноапсидная. В плане образует квадрат с закруглёнными углами и гранёнными притворами с севера и юга. Редкий пример соединения крестового объёма и традиционного для деревянного храмового зодчества западных областей триверхового завершения – размещения куполов по оси восток-запад. (из статьи эциклопедического справочника “Черниговщина”).
17 мая 1861 г. на подворье Спасо-Преображенской церкви, где останавливалась похоронная процессия во время перевоза тела Т. Г. Шевченко на Украину состоялась панихида. Во время ВОВ в церкви размещался оружейный склад гитлеровских войск. При отступлении, немцы пытались взорвать храм, но безуспешно. В настоящее время храм передан приходу УПЦ (КП). Во время предвыборных кампаний парламентских 2002 г. и президентских 2004 г. выборов киевский мэр выделял средства на реставрацию храма, которых хватило только на купола и крышу, с тех пор восстановительные работы не ведутся.