Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Златопіль м-ко

М-ко Златопіль нині є північною частиною м.Новомиргород (тією, що на правому березі р.Велика Вись).

Златопіль. Зараз це частина Новомиргорода, а до 1959 року Златопіль був окремим містом. Перші письмові згадки про нього датують 1650-ми роками. Тоді поселення називалося Гуляй-Поле – типова козацька назва. У 18 столітті це вже було містечко й називалося воно Злато-Поле (назву часто пов’язують із проїздом Катерини ІІ – побачила імператриця золоті поля й сказала, що буде поселення Златим Полем, але, як у більшості випадків, ця легенда не заслуговує на довіру).

У 17 – середині 18 століть поряд із Гуляй-Полем у селі Турія була резиденція польського губернатора. Саме тоді в містечку з’явилася розгалужена мережа підземних ходів – катакомб. Златопіль і нині просто перенасичений ними. Точна мета будівництва катакомб не відома. Найімовірніше це була своєрідна підземна фортеця – місце схованки мешканців навколишніх сіл під час численних набігів татар і турок із Дикого Поля. Катакомби розміщувались на глибині 3-4 метри. Кажуть, що деякі ходи лежали на глибині 9 метрів. Це були переважно вузькі тунелі висотою у середній зріст людини, хоча ходять легенди про значно більші ходи.

Нині більшість входів до катакомб засипані, хоча лази все таки є. Є навіть приватні підприємства, які в катакомбах вирощують шампіньйони. А взагалі-то, катакомби нині є лихом для Златополя (читай Новомиргорода), адже просідаючи вони руйнують стіни будівель.

Наприкінці 18 століття Златопіль став єврейським містечком. У 1800 році тут навіть поселився хасидський цадик Нахман із Брацлава (це його могила в Умані притягує щороку десятки тисяч єврейських паломників). Але у 1802 році від сухот померла дружина цадика. Він поховав її на златопільському єврейському цвинтарі й подався у кращі місця (останньою його зупинкою була Умань – після 1768 року місце єврейської крові).

До 1787 року містечко належало польським князям Любомирським. Ксаверій Любомирський стимулював розвиток Златополя, проводив тут ярмарки, кредитував єврейських торговців. Лаврентій Похилевич (автор «Сказаний о населеных месностях Киевской губернии») зазначає, що Любомирські організовували благодійні дні, в які годували й поїли всю округу, роздавали речі та гроші.

Потім містечко перейшло у власність до Григорія Потьомкіна. Але недовго князь володів Златополем, адже помер у 1791 році, а поселення успадкував його племінник – генерал-майор Микола Висоцький. Останній у 1809 році, на місці дерев’яної Успенської церкви збудував кам’яну Миколаївську, яка стала усипальнею для генерала. Ця пам’ятка архітектури збереглася до нашого часу.

Зі статті: Роман Маленков Новомиргород та Златопіль. Перли у мушлях чи діаманти у гною.

Список літератури – на сайті «».