2000 р. Церкви України: Закарпаття

Новоселиця Виноградівський район

Церква Успіння пр. богородиці. 1669.

У селі зберігається одна з найвидатніших пам’яток українського церковного будівництва – дерев’яна церква бездоганних пропорцій, чудово вписана в панораму села.

Це найменша готична церква і водночас найлегша і найбільш динамічна. Рівноширокі зруби бабинця і нави вкриті спільним стрімким дахом і охоплені опасанням. Маленький вівтарний зруб має суцільний високий дах. Усі зруби скріплені замками в “канюк”. Домінуючого вертикального звучання надає храму струнка вежа з високою стрілою шпиля.

Висота дубових стін – 224 см, ширина бабинця – 110 см. У бабинці зберігся напис про те, що “цей храм робив Кочалович у 1669 р.” Чудовими є архітектурні і декоративні деталі церкви. Старі вікна були 33 см заввишки і такі ж широкі. У 1893 р. їх збільшили до розмірів 55 на 50 см. Вікна мають кругле скло, оправлене в дубові рами. На одвірках шириною 54 см вирізано блискучу орнаментальну композицію з солярних знаків, “соняшників”, “зубчиків” та “мотузків”. Вся церква вкрита дубовими клинами, що надає своєрідної фактури площинам дахів. Нижній ряд шинґлів має фігурно вирізані кінці, які створюють цікаве мереживо світла і тіні на широких брусах зрубів. Вежу прикрашено декоративним підсябиттям з вирізами в формі тюльпанів у вертикальній обшивці.

Інтер’єр церкви зберігає настінне малювання XVII ст., яке є унікальною пам’яткою українського малярства галицької школи. Живопис виконували в різні роки на замовлення мешканців села.

Центральну композицію “Деісусний чин” виконав майстер Іоан ПІваньков у 1673 р. на замовлення Юри Іващина.

У 1676 р. Юра Петришин замовив “Страшний суд” (портрет замовника з дружиною та родичами було відкрито під час реставрації), ікону “Святий Миколай з житієм” намалював Францішек Маляр на замовлення братів Яцканичів, а “Страсті” фундував Андрей. Одну з книг купив для церкви Іван Світлик.

Протягом століть частина малювань знищилась, частина була перемальована в 18 ст. На початку 18 ст. виконується останній етап художніх робіт на замовлення архієрея Андрея, як свідчив напис на брусові в наві.

На початку XIX ст. на всю східну стіну набито новий іконостас стилю рококо, що негативно вплинуло на стан розписів. Львівські архітектори Г. П. Крук та І. Р. Могитич відреставрували церкву в 1979 – 1980 роках, а за врятоване в 1979 – 1981 роках малювання заслуговують на подяку художники Г. П. Друзюк, Л. С. Скоп, Н. А. Скрентович та Н. І. Сліпченко.

На південний захід від церкви стоїть дерев’яна каркасна двоярусна дзвіниця, завершена чотирисхилим шатром. Дубові каркасні конструкції вертикально оббито дошками.

За легендою, опришок Пинтя затяв в іконостас цієї церкви свій топір, який є невидимий і нібито щороку виходить з іконостаса, а як зовсім вийде, то й Пинтя повернеться. Розповідають, що колись татари пограбували і підпалили церкву, але одному селянинові вдалося погасити вогонь.

Ще одна леґенда також пов’язана з татарським нашестям. Коли ординці наближались, люди вирішили закопати дзвін у Йоньковому ярку, але потім не змогли його викопати, бо земля поглинула дзвін. Кажуть, що дзвін той дзвонить один раз на сім років і колись люди чули подзвін, але тепер уже забуто, коли це було.

З приходом радянської влади новосели-цький священик Іван Матейко був засуджений на 25 років каторги. Перебував у концтаборах з 1949 до 1956 р.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 383 – 386.