Цукровий завод

Лариса Восьмірова, Алла Кургаєва

Цукровий завод, кін. 19 – поч. 20 ст. (архіт., іст.). На західній околиці селища. З 1830 Низами володів поміщик Д.Кондратьєв. Він вів активні будівельні роботи і у 1841 заснував цукровий завод. У 1851 завод виробляв цукру на 8000 крб., що продавався у Москві, Харкові, Сумах, Ромнах. У 1875-76 на заводі працювало 580 робітників. На заводі майже не було машин і основні агрегати та вузли рухали водяні колеса та кінні приводи.

Сировину постачали із сел: Нижньої і Верхньої Сироватки, Висторопа, Ворожби, Шпилівки, Червоного. У 1894 завод вже виготовляв продукції на 600 тис. крб. і працювало на ньому 600 робітників. У цьому ж році на Пслі побудована гребля, встановлена водяна турбіна «Жоневліс», що частково забезпечувала електричне освітлення заводу.

22 листопада 1905 на заводі розпочався десятиденний страйк. Ставились вимоги про 8- годинний робочий день, збільшення зарплати, звільнення з роботи наглядача і механіка, які жорстоко поводились з робітниками. 29 листопада сотні людей з села пішли на завод.

Роботу покинули і робітники на тваринницьких фермах. Управитель викликав каральний загін в кількості 50 чоловік. Організатора страйку робітника заводу М.Бондаренка – заслано до Сибіру на довічну каторгу; вчителів Н.Бабіча, Г.Гельвіса, студента В.Бабка, робітників К.Ратича, І.Мисливченка та багатьох інших заарештовано.

У кінці 1918 – 19 заводом керувала колегія, в яку входили робітники заводу В .Марченко, Д.Зайченко – мідники; І.Міланчук – модельщик; П.Петренко – котельник. У 1920 першим адміністратором заводу був призначений М.Тверитинов, який працював на цій посаді до 1923.

У 1930-і рр. завод виробляв понад 4 вагони цукру за добу, за 1940 – 9112 тонн цукру. На заводі у цей час працювало 379 робітників, усі виробничі процеси механізовані.

У 1941 завод демонтовано (демонтаж обладнання розпочався в вересні і закінчився 9 жовтня). 41 вагон обладнання відправлено на станцію Каргапілля Курганської обл. За роки окупації (1941 – 43) знищено, пошкоджено заводські споруди, машини, обладнання на суму 10430 тис. крб.

З вересня 1943 на основі частково поверненого евакуйованого обладнання, а в основному за рахунок отриманого обладнання з інших зруйнованих заводів: Буринського, ВЖовтневого, Тернівського, Кіровського, Дубов’язівського, завод запрацював знову.

Вперше після війни завод був пущений в експлуатацію у 4 кварталі 1945. У сезон виробництва 1946-47 завод вже давав 804 цент. цукру за добу.

У 1960 почалася комплексна реконструкція цукрового заводу. Були добудовані нові корпуси і споруди. У виробничий сезон 1964 – 65 завод виробив цукру у 2!Л рази більше, ніж у 1914 – 15 – 277930 цент. (понад тис. вагонів цукру).

За досягнення успіхів у виробництві робітники заводу нагороджені орденами і медалями. Серед них: орденом Леніна – слюсар М.Подужайло; орденом Жовтневої революції – хімік-технолог Г.Кравченко.

У наш час збереглись три заводські корпуси старої забудови, магазин, житловий будинок, склади, контора, будівля електростанції та млин.

Головний корпус, 1900 (архіт.). Найбільш цікава будівля головного корпусу.

Двоповерхова, цегляна, тинькована, з планом складної конфігурації, перекриття плоскі балкові, дах спадистий, покритий шифером.

Найбільш виразний південний фасад, архітектурне рішення якого не змінилось. Він складається із трьох, майже частин, що завершуються трикутними щипцями з пологими скатами. Центральна та права частини членуються лопатками на три частини, з виділенням центральної (на два вікна, об’єднаних аркою) та вузьких бокових (на одне вікно). Ліва частина ширша, бокові її частини складаються з двох рівновеликих вікон, що розділені лопатками. Вікна підкреслено вертикально, з арковими перемичками, завершуються архівольтом простого профілю. Щипці прорізають круглі вікна. Будівлю оббігає карниз з дентикулами. Інші фасади корпуса значно скромніші, однак і тут присутні мотиви вертикальних аркових вікон та лопаток.

Допоміжний корпус, 1900 (архіт.). Будівля допоміжного корпусу цегляна, тинькована, Т-подібна в плані, дах спадистий, покритий залізом, зі світловим ліхтарем.

Архітектурне рішення допоміжного корпусу перекликається з архітектурою головного корпусу, але воно набагато стриманіше та лаконічніше.

Головний фасад корпусу членується лопатками на три рівновеликі частини, кожна з яких прорізана чотирма вікнами з лучковими перемичками першого поверху та чотирма високими арковими вікнами – другого. Вікна замкнені у вузькі, строгі рамки лиштв. Інші фасади виконані в тому ж стилі.

Складське приміщення, 1883 (архіт.). Представляє собою протяжне, одноповерхове, тиньковане, прямокутне в плані. Складається з трьох з’єднаних в середині, між собою однакових секцій, кожна з яких має окремий вхід. Дах спадистий, покритий залізом.

Будівля складу має дуже урочистий вигляд. Основною прикрасою фасаду є високі аркові вікна, обрамлені (так же як і аркові отвори дверей) архівольтами, що закінчуються подібно до гирьок-„висяг". Будівлю оббігає підвіконна тяга та вінчає невеликого виносу карниз з фризом, який утворений поряд із цегляними рамками, що западають.

Будівля магазину, 1910 (архіт.). Протяжне, одноповерхове, цегляне, нетиньковане, прямокутне в плані. Складається із п’яти рівновеликих приміщень, кожне з яких має окремий вхід. Дах спадистий, з великим виносом, покритий шифером. Будівля виконана в «цегляному» стилі з елементами російського зодчества 17 – 18 ст.

Основним акцентом будівлі є три широкі вікна, затулені красивими кованими гратками. Площина стіни рустована, будівлю по периметру увінчано цегляним фризом типу «ширінки».

Будинок приїжджих, 1910 (архіт.). Будівля двоповерхова, цегляна, нетинькована, квадратна в плані. Будівля виконана в «цегляному» стилі.

Архітектурне рішення фасадів будинку приїжджих перекликається з архітектурою примикаю чого до нього магазину. Площини стін рустовані, а основною прикрасою фасадів є міжповерховий пояс та фриз, що увінчує будівлю, виконані по типу «ширінок». На першому поверсі будівлі розташована їдальня, на другому – житлові приміщення.

Будівля електростанції, поч. 20 ст. (архіт). Будівля електростанції двоповерхова, цегляна, нетинькована, П-подібне в плані, дах спадистий, покритий залізом. Виконана в так званому «цегляному» стилі, з перевагою мотивів неоготики.

Фасади будівлі дуже урочисті. Достатньо вузькі, стрілчасті вікна, обрамлені архівольтом, прорізають прясла стін, що западають між лопатками, які утворюють фільонки завершені зубцями. Будівлю оббігає невеликого виносу карниз з архітектурним фризом складного, геометричного рисунку.

Внутрішнє розпланування будівлі збереглось. На першому поверсі машинний зал, на другому – кімнати службовців.

[Державний архів Сумської обл., ф. П-4, оп. 4, спр. 332, арк. 17; Акт ущерба, принесенного Низовскому сахзаводу немецко-фашистскими окупантами. Вступительный баланс восстановления, арк. 10; Архів Низівського цукрового заводу. Звіт за 1964 р. І поточні документи 1965 р.; Річний звіт за 1940 р. – С. 35, 57, 61, 80; История городов и сел УССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 552; Ежегодник по сахарной промышленности за 1965/66 гг. / Составили Н. B. Хейзе, З. В. Лысенко. Фабрики и заводы всей России. – К., 1913. – С. 979; Ежегодник по сахарной промышленности Российской империи за 1913 – 1914 гг. – К., 1915. – С. 52; Россия. Полное географическое описание нашего Отечества / Под ред. В. П. Семенова. Т. 7. Малороссия. – СПб., 1908. – С. 325; Ежегодник по сахарной промышленности за 1946 – 1947, 1949 – 1950 гг. – М., 1951. – С. 66; Ежегодник по сахарной промышленности за 1954 – 1955 гг. – М., 1956. – С. 21; Клинц И. Б. Основные технические показатели работы сахарных заводов СССР / И. Б. Клинц, С. Л. Клейпс – К., 1930. – С. 68-69.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1189 – 1191.