2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Будинок театру опери та балету

Будинок театру належить до найважливіших архітектурних і розпланувальних домінант приморської частини історичного се-редмістя. Замикає перспективу однієї з головних вулиць – Рішельєвської. Важливу роль тут, а особливо в морському фасаді міста, відіграє силует споруди.

Театр збудований у 1884-1887 рр. за проектом віденських архітекторів Ф.Фельнера та Г.Гельмера після декількох всесвітніх конкурсів (автори – знані в Європі творці відомих театральних будівель Дрездена, Будапешта, Відня та інших міст). Зведений на місці створеного на початку XIX ст. за проектом петербурзького архітектора Ж.Тома де Томона міського театру, що згорів у 1873 р., новий будинок театру значно перевищив його за розмірами. Будівниками були відомі одеські архітектори О.Бернардацці, Ю.Дмитренко, Ф.Гонсіоровський, скульптурне оздоблення виконали Ф.Врідль, Ф.Наталі, Л.Стрікціус, Ф.Етель, живописні роботи в інтер’єрах – віденський художник Лефлер. У 1925 р. споруда постраждала від пожежі. У процесі відновних робіт 1925-1926 рр. встановлено протипожежні залізобетонні завіси, нове технічне обладнання сцени і т. ін. У ході реконструкції 1965-1967 рр., що здійснювалася за участю спеціалістів Києва, Одеси, Москви й Ленінграда, в театрі реставровано й у ряді випадків відновлено монументальне й декоративне оздоблення, меблі, первісний вигляд завіси тощо, встановлено сучасне обладнання сцени. З 1996 р, провадяться інженерні протиаварійні та реставраційні роботи.

Історія театру пов’язана з іменами багатьох славетних діячів української та світової культури. У різні роки тут працювали й гастролювали композитори А.Рубінштейн, М.Римський-Корсаков, П.Чайковський, співаки Ф.Шаляпін, Л.Собінов, А.Нежданова, балерини А.Павлова, О.Лепешинська, Г.Уланова, драматичні актори В.Комісаржевська, С.Бернар, Е.Дузе, М.Заньковецька, П.Саксаганський, М.Садовський та багато інших.

Фасади театру вирішені з переважанням форм неоренесансу та віденського бароко, інтер’єри – у формах пізнього рококо. Будівля належить до типу найбільш містких щодо кількості глядачів балконно-ярусних театрів (загальна кількість місць – 1590). План споруди складається з півциркульного глядачевого комплексу та суміжної з ним прямокутної в плані сценічної частини. Ядром глядачевого комплексу є підковоподібний у плані зал, навколо якого групуються центральний вестибюль, фойє, розташовані радіальне головні та кілька допоміжних сходів, кулуари. Ядро сценічної частини – прямокутна в плані сцена, навколо якої розміщені артистичні вбиральні, підсобні приміщення тощо. Зверху сцена обладнана високою призматичною, вкритою двосхилим дахом сценічною коробкою. Глядачевий комплекс увінчаний великою еліпсоїдною банею.

Споруда перекрита складною системою металевих ферм; матеріал покрівель – цинк. Стіни муровані з цегли, цокольна частина – з обтесаних блоків каменю; фасади потиньковані.

Вхід по осі головного фасаду виділений потужним портиком, який складається з розташованих одна над одною відкритих лоджій. Входи для глядачів на бічних фасадах виділені ризалітами з відкритими галереями на три арки в рівні 1-го поверху.

Композиційному вирішенню фасадів властива центрально-осьова симетрія відносно поздовжньої осі, що фіксована портиком головного входу. Цей портик, а також ризаліти й галереї бічних входів значно збагачують архітектурну пластику споруди, є її головними композиційними центрами. Портик головного входу увінчаний повним антаблементом з високим пишним аттиком, на якому встановлено скульптурну алегоричну композицію – квадригу коней та колісницю з музою трагедії Мельпоменою. Аттик з двох боків фланкований виконаною з білого каменю в дусі необароко скульптурною алегорією усіх видів мистецтва. Біля основи портика, обабіч головного входу, на високих п’єдесталах розміщено стилістично ідентичні скульптури, що відтворюють сцени з трагедії Евріпіда “Іпполіт” та комедії Арістофана “Птахи”. Опоряджені дощаним рустом цокольний і перший поверхи прорізані допоміжними входами та балконними нішами з фланкувальними колонами доричного ордера. Другий поверх вражає легкістю та витонченістю деталей, особливо симетрично розташованих лоджій з бюстами О.Пушкіна, М.Гоголя, М.Глінки, О.Грибоєдова в круглих нішах. Портик і галереї основних входів у поєднанні з багатою архітектурною пластикою й скульптурним декором стіни головного фасаду створюють унікальний за виразністю образ великої театральної споруди.

В оздобленні глядачевого залу на п’ять ярусів широко застосовано цінні матеріали, ліпнику, позолоту і т. ін. Плафон поділений на вісім живописних панно, чотири з яких – із сюжетами з творів В.Шекспіра, решта – з зображеннями амурів. За центр інтер’єру сприймається велетенська щодо розмірів і маси, але візуально майже невагома бронзова люстра з кришталевими підвісками. Скульптурне оздоблення, ліпни-на, бронза, кришталь, червоне дерево й позолота широко застосовані також у вирішенні фойє, кулуарів, парадних сходів і решти інтер’єрів глядачевої частини, що вражають своєю композиційною цілісністю й розкішшю.

Будинок театру вважається однією з найкрасивіших у світі споруд цього типу і є найвідомішою пам’яткою архітектури Одеси.

О.І.Тищенко

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 185 – 186.