Пам’ятки історії

О. С. Лимар

Доволі великою групою представлені на території Карлівщини пам’ятки та об’єкти історії. Серед них є лише кілька, що репрезентують найдавніший етап освоєння українським населенням карлівських земель 2-ї чв. XVIII ст. Це – залишки Карлівської фортеці та Федорівського блокгаузу (див. ст. №№ 5, 188). Через стан збереження рештки історичних фортифікаційних об’єктів наразі варто розглядати вже як суто археологічні.

Майже зовсім не збереглися на території колишнього району і пам’ятки історії ХІХ – поч. ХХ ст., знищені більшовиками та революційним нігілізмом мас, безгосподарністю та подіями Другої світової війни. У цьому плані викликають цікавість хіба що залишки Маріамполя – «зразкового» поміщицького села 2-ї чв. ХІХ ст., чия планувальна структура збереглася під лісовим массивом північно-західніше с. Федорівки (№ 187). Проте, і вони на сьогодні, швидше, мають ознаки археологічної пам’ятки Новітньої епохи.

Лише кілька зі вцілілих об’єктів стосуються періоду Української революції 1917–1921 рр. Більшовицький жовтневий переворот 1917 р. у Петрограді приніс війну та боротьбу за національне відродження і незалежність України, збереження старого ладу або ж нове соціальне явище в уявленнях «вождів пролетаріату». На жаль, останнє отримало історичний пріоритет і призвело до братовбивчої війни, що охопила Україну, в тому числі й територію Карлівщини. На сьогодні ми не маємо більш-менш детальних свідчень про перебіг тих подій у мікрорегіоні, до того ж позначення їх місць та доль учасників конкретними об’єктами культурної спадщини. Хоча й те, що вціліло, вочевидь засвідчує жорстокість вказаного періоду в історії країни. До речі, загальної кількості тих, хто загинув у цей час, на жаль, невідомо. Поодинокі об’єкти, певним чином пов’язані з подіями боротьби за незалежність України, знаходяться неподалік с. Білухівки (див ст. № 268) та в с. Попівці (див ст. №№ 111, 115).

Тяжким колесом прокотилися по людських долях страхітливі 1930-ті рр. Наслідки комуністичного експерименту з соціалістичної перебудови села призвели до найбільшої трагедії ХХ ст. в Україні – Голодомору 1932–1933 рр. «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні» засвідчує на території Карлівщини 476 померлих у ті страшні часи [475]. І ця цифра досить близька до реальної. Хоча наведені факти є тим, що зберегла людська пам’ять вже на поч. ХХІ ст., коли свідків трагедії майже не залишилося. «Книга пам’яті» свідчить про наступні людські втрати в населених пунктах району: у Бабайковому (2), Білухівці (104), Варварівці (73), Голобородьківському (7), Коржисі (7), Кумах (14), Ланні (60), Максимівці (1), Мар’янівці (21), Михайлівському (1), Нижній Ланні (11), Розумівці (9), Тагамлицькому (1), Попівці (107), у місті Карлівці 11 осіб. У сс. Вакулиха, Верхня Ланна, Давидівка, Знаменка, Іванівка, Климівка, Короленківка, Красне, Лип’янка, Львівське, Мартинівка, Павлівщина, Редути, Солона Балка, Тарасівка, Тишенківка, Холодне Плесо, Чалівка, Шевченка, Ясне загинула невідома кількість осіб [476]. Про страхітливі умови, в яких опинилося населення Карлівщини під час Голодомору, на сторінках «Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні» розповідають свідки цієї трагедії [477].

Засвідчують трагедію Голодомору на території колишнього району 17 об’єктів. Це місця поховань (7) (див. ст. №№ 45, 113, 114, 179, 231, 270, 300), пам’ятні знаки (9) (див. ст. №№ 49, 57, 69, 73, 77, 119, 159, 165, 272), братські могили жертв трагедії (1) (див. ст. № 19).

У с. Климівці на пам’ятному знаку жертвам Голодомору 1932–1933 рр. є згадка і про пам’ять жертв наступної трагедії 1930-х рр. – репресій 1937–1938 рр., що за сталінською «плановою рознарядкою» зачепила і Карлівський край [478] (див ст. № 159).

Звісно, виклики ХХ ст. не обмежилися цими подіями. Величезною трагедією для Карлівщини, як і всієї України, стала Друга світова війна 1939–1945 рр. За свідченням «Книги пам’яті України» 4 838 жителів району не повернулись з її фронтів [479]. Про масштаби трагедії свідчать 69 виявлених об’єктів культурної спадщини цього періоду. Знаходяться вони у м. Карлівці, сс. Ланна, Мартинівка та майже кожному населеному пункті територіальних громад. Це – пам’ятні знаки полеглим землякам, братські та одиночні могили воїнів Червоної Армії, які загинули на території Карлівщини під час оборонних боїв 1941 р. та у вересні 1943 р. за визволення району від гітлерівської окупації, а також партизанів, розстріляних нацистами мирних громадян, жертв нацизму, які загинули під час тимчасової окупації 1941–1943 рр., пам’ятні знаки і дошки героям війни. Ряд об’єктів історико-культурної спадщини Карлівського краю присвячені видатним землякам – це меморіальні й пам’ятні дошки, пам’ятні знаки та могили.

Дошки встановлені на честь Героїв Радянського Союзу Кучеренка М. П. (с. Білухівка) (див. ст. № 269) та Родинки С. Л. (с. Варварівка) (див. ст. № 293), заслуженого журналіста України і письменника Михайленка А. Г. (с. Варварівка) (див. ст. № 293), Героя Соціалістичної Праці і заслуженого працівника сільського господарства України Фисуна А. Л. (с. Лип’янка) (див. ст. № 72), заслуженого енергетика України Єжова Є. М. (м. Карлівка) (див. ст. № 23), заслуженого лікаря України Радевича Л. В. (м. Карлівка) (див. ст. № 24), заслуженого майстра народної творчості України Ніколаєвського І. О. (м. Карлівка) (див. ст. № 22).

На честь двічі Героя Радянського Союзу Берегового Г. Т. у Федорівці встановлене погруддя космонавта – уродженця села (див ст. № 230).

У м. Карлівка, сс. Ланна та Мартинівка та інших населених пунктах громад знайшли вічний спочинок відомі люди краю: Герой Радянського Союзу Симоненко М. І. (м. Карлівка) (див. ст. № 32); повний кавалер орденів Слави Максименко І. П. (м. Карлівка) (див. ст. № 29); Герої Соціалістичної Праці Щербина (Маренич) Г. С. (с. Голобородьківське) (див. ст. № 56), Беззубенко О. Д. (с. Тарасівка) (див. ст. № 127), Фисун А. Л. (с. Лип’янка) (див. ст. № 76); заслужений лікар України Радевич Л. В. (м. Карлівка) (див. ст. № 31), заслужений майстер народної творчості України Ніколаєвський І. О. (м. Карлівка) (див. ст. № 30), заслужений агроном УРСР Гавва Г. М. (м. Карлівка) (див. ст. № 27), заслужений енергетик України Єжов Є. М. (м. Карлівка) (див. ст. № 28).

Не оминули Карлівщину і наслідки горезвісної Афганської війни. Не повернувся з неї живим карлівчанин Шелехов Володимир Володимирович (похований у с. Михайлівське) (див. ст. № 88). У пам’ять про загиблих і померлих воїнів-учасників бойових дій у Демократичній Республіці Афганістан у м. Карлівці встановлено пам’ятний знак (див. ст. № 35). Також у Карлівці встановлений пам’ятний знак на честь карлівчан-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС (див. ст. № 42).

Є на території району й кілька об’єктів, що стосуються історії нашого сьогодення. Пов’язані вони з неоголошеною війною на Сході, що розв’язала проти України Російська Федерація. Непомірні імперські політичні амбіції та апетити, безпринципність нинішнього російського керівництва та керманича цієї держави принесли на землю України кров і смерть. Під час боїв за незалежність України та за різних трагічних обставин загинули Барвін Д. В. (с. Мартинівка) (див. ст. №№ 249, 250), Демиденко М. Ю. (с. Розумівка) (див. ст. № 120), Коновод Ю. М. (с. Ланна) (див. ст. № 137), Федоренко В. В. (м. Карлівка) (див. ст. № 33), Плужник В. П. (с. Верхня Ланна) (див. ст. № 147). Пам’ять Героїв увічнює також і пам’ятний знак у м. Карлівці (див. ст. № 43). Вічна слава Героям України! Лише один об’єкт на території Карлівщини стосуються історії церкви. Це пам’ятка архітектури національного значення – церква Благовіщення Пресвятої Богородиці у с. Федорівка, що, на жаль, нині продовжує руйнуватися (див. ст. № 232).

Звичайно, що цей випуск «Зводу пам’яток…» не є повним. Таким він не може бути з багатьох об’єктивних причин, як би ми цього не хотіли. Адже постійно виявляються чи встановлюються нові пам’ятки, пам’ятні знаки, пам’ятники. Із різних причин можуть зникати вже існуючі. Пам’ятки, як і люди, мають своє життя і свою історію. Як приклад, можемо згадати пам’ятки та пам’ятники радянської доби, що увічнювали імена й діяння різних комуністичних вождів. Так, у результаті декомунізаційних процесів були демонтовані розтиражовані за шаблонами пам’ятники діячам тоталітарного періоду: Ульянову (Леніну) В. І. (м. Карлівка, сс. Ланна, Мартинівка), Енгельсу Ф. (с. Нижня Ланна), Островському М. О. (с. Максимівка), Чапаєву В. І. (с. Попівка).

Доволі нетиповою є ситуація з погруддям уродженцю Карлівки – державному діячу радянського періоду, двічі Герою Соціалістичної Праці М. В. Підгорному (див. ст. № 307). Пам’ятник був встановлений 25 вересня 1976 р. на вул. Полтавський Шлях. Згідно рішення чотирнадцятої позачергової сесії Карлівської міської ради сьомого скликання від 18.11.2016 р. він був демонтований. Відповідні роботи мав провести Карлівський ВУЖКГ. Демонтований об’єкт планувалося передати до Карлівського історико-краєзнавчого музею, звісно зі створенням умов для вміщення погруддя як пам’ятки монументального мистецтва радянської доби до експозиції. Та зробити це в тісних коридорах музею не вдалося.

Згодом, рішенням сорок шостої позачергової сесії Карлівської міської ради сьомого скликання від 26 травня 2020 р., за листом благодійної організації «Фонд «Добробут. Благодійність. Розвиток», пам’ятник було передано останній на відповідальне зберігання з підписанням відповідної угоди. Голову Благодійної організації «Фонд «Добробут. Благодійність. Розвиток» Гуріну Н. Г. листом від 30.07.2021 р. проінформовано щодо дотримання правил відповідального зберігання та рекомендовано демонтувати цей пам’ятник, оскільки постать, яка зображена, підпадає під дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» [480].

Український інститут національної пам’яті (Український інститут національної пам’яті) повідомив в. о. Карлівського міського голови О. Стовбуна, що М. В. Підгорний (1903–1983) був членом ЦК КПУ (1952–1966 рр.), членом Президії ЦК КПУ (1953–1963 рр.), членом ЦК КПРС (1956–1981 рр.), Першим секретарем ЦК КПУ (1957–1963 рр.), членом Президії Політбюро ЦК КПРС (1960–1977 рр.). Таким чином, М. В. Підгорний є особою, яка обіймала керівні посади у комуністичній партії. Відповідно до пп. «г» п. 4 частини першої Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» до символіки комуністичного тоталітарного режиму віднесені зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних чи автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів.

Український інститут національної пам’яті звернув також увагу на те, що згідно статті 4 згаданого вище Закону, виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму заборонене та наголосив на необхідності виконання вимог чинного законодавства, наполягаючи на невідкладному демонтажі погруддя двічі Героя Соціалістичної Праці М. В. Підгорного на стадіоні ФК «Карлівка» у м. Карлівка Полтавської області [481]. Можливо, наслідком цього стане вміщення скульптурного погруддя до експозиції місцевого музею чи відкритого майданчика на його подвір’ї, чим забезпечуватиметься виконання законних вимог.

На сьогодні лише зовсім невелика частина з описаних нерухомих об’єктів культурної спадщини колишнього району, які ми в тексті називаємо «пам’ятками», має повною мірою юридичний статус пам’яток історії та культури. Для отримання і набуття ними такого статусу для більшості описаних об’єктів необхідно провести ще чимало роботи – укласти облікову документацію, детальні описи технічного стану, акти обстежень, провести землевпорядкування і визначення меж територій, де вони розташовані, встановити їх охоронні зони. Після цих суто формальних дій вказані об’єкти, відповідно до вимог чинного пам’яткоохоронного законодавства, можуть бути взяті на облік, отримавши статус нововиявлених об’єктів культурної спадщини. Це знайде відображення у відповідному наказі Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації. Із надходженням облікової документації до Міністерства культури та інформаційної політики України щойно виявлені об’єкти культурної спадщини мають бути включені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, з визначенням їх юридичного статусу за категоріями «національних» чи «місцевих». Виконання цих заходів повинно стати сутністю пам’яткоохоронної діяльності територіальних громад Карлівщини. І від рішення кожної із громад буде залежати, які об’єкти культурної спадщини ми зберігаємо для майбутніх поколінь, що ми залишимо для нашої пам’яті й які пам’ятки позначатимуть місцеві корені на українській землі, увічнюватимуть кращих із кращих наших земляків.

За переглядом списків (переліків) пам’яток історії та культури, передбачених пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 р. № 2245-IV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини», статус об’єктів культурної спадщини мають також чимало меморіалів, місць поховань й окремі монументальні пам’ятні комплекси, що увічнюють події часів Української революції 1917–1921 рр., Другої Світової війни 1939–1945 рр. та ін., обліковані згідно рішень виконкому Полтавської обласної ради № 247 від 23.04.1982 та № 165 від 23.04.1984 рр. Проте, частина назв цих історичних об’єктів, вказаних у відповідних документах, була заполітизованою і на сьогодні вже не відповідає сучасним уявленням про історичні події в Україні, інколи прямо фальсифікуючи їх сутність та зміст.

475 Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Полтавська область. – С. 232 –241.

476 Там само. – С. 232–241.

477 Там само. – С. 966 –974.

478 Реабілітовані історією. Полтавська область: науково-документальна серія книг. – Київ; Полтава: Вид-во «АСМІ», 2004. – Кн. 2. – 720 с.; Реабілітовані історією. Полтавська область. – Київ; Полтава: Вид-во «АСМІ», 2005. – Кн. 3. – 720 с.; Реабілітовані історією. Полтавська область. – Київ; Полтава: Вид-во «АСМІ», 2006. – Кн. 4. – 736 с.

479 Книга пам’яті України. Полтавська область. – Т. 4: Диканський район, Зіньківський район, Карлівський район. – Полтава: Полтавський літератор, 1996. – С. 737–962.

480 Лист Карлівської міської ради № 06-20/2542 від 25.08.21 // Робочий архів НД відділу пам’яткознавства Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

481 Лист Українського інституту національної пам’яті № 1914/09.1-07-20 від 16.07.2020 // Там само.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Полтавська область. Карлівщина Карлівська, Ланнівська та Мартинівська територіальні громади). – К.: 2021 р., с. 102 – 106