2007 р. Культурно-історичні пам’ятки Опішного

Дата: 05.05.2007

Опішне – один із найцікавіших туристичних регіонів Полтавщини, якому історія залишила неоціненні пам’ятки культури та археології. На території селища з метою збереження природно-історичного середовища побутування гончарного промислу Опішного встановлені охоронно-заповідні зони.

До них входить частина містечка Опішного, де розташовані заводи «Художній керамік» та «Керамік»; старовинні опішненські гончарні кутки «Птухівка», «Яреміївка», «Яри», «Гончарівка», «Їсіпівка»; городище скіфського часу «Кардашів вал» (V-III ст. до н.е); слов’янське городище роменської культури (V-VIII ст.); традиційні місця видобутку гончарної глини; с.Міські Млини, де жили гончарі-мисочники; підземелля доби пізнього середньовіччя; садиби народних майстрів-гончарів.

В Опішному збереглася унікальна виробнича гончарська споруда з горнами початку ХХ століття – будинок земської губернської гончарної майстерні, заснованої 1894 року, збудований у стилі українського модерну за проектом відомого українського архітектора Василя Кричевського (1916р.).

На місці городища скіфського часу «Кардашів вал» знаходиться кар’єр, з якого видобували глину, в тому числі для потреб заводу. Встановлено, що поверхню городища оточував земний вал, а також рів, глибина якого сягала до 3 метрів, знизу був ще один рів, глибина якого сягала вже до 5 метрів. Схил городища підрізували, щоб той був крутим. Ймовірно, на горі була ще й дерев’яна стіна.

Все це робило городище майже неприступним для загарбників. Є версія, що це городище було утворене, як опорний пункт на торговому шляху, що йшов у напрямку до Більського городища. Зараз від валу та рову, які захищали городище, майже нічого не залишилося. А раніше це були грізні оборонні споруди. Ця територія досліджувалася археологами.

Іншу частину городища «Кардашів вал» не розкопували, але на поверхні ґрунту археологами зібрано велику кількість фрагментів глиняного посуду місцевого виробництва, різні вироби з металу, зокрема залізний ножик та вістря на стріли. Знахідки глиняних кружал свідчать, що місцеве населення окрім гончарства займалося прядінням і ткацтвом.

Поблизу городища існувало найдавніше поселення в околицях Опішного. У добу неоліту тут проживало населення ямково-гребінцевої культури. Саме в цей період людство перейшло від збиральництва і полювання до осілого способу життя, що сприяло розвитку скотарства та землеробства. В цей час з’являється і гончарство.

Городище роменської культури не раз обстежувалося дослідниками, але майже повністю воно було досліджене лише в 20 столітті, спочатку Іваном Ляпушкіним і далі – Олегом Сухобоковим у 75-х роках 20 століття.

Городище, шириною 40-45 м довжиною 150-160 м, знаходиться на південно-східній околиці сучасного селища Опішного. Воно розташоване на довгому серпоподібному останцеві, відрізаному від плато балкою, яка утворилася долиною річки Тарапунька.

Під час розкопок було виявлено 25 житлових і 39 господарських приміщень, а також залишки оборонних споруд, які складалися здебільшого з двох рядів вертикально встановлених колод, проміжок між якими заповнювався глиною, що вибиралася вище і нижче по схилу.

На городищі знайдено прикраси, предмети побутового призначення, уламки ліпленого глиняного посуду, кружала місцевого виробництва, зооморфну пластику, фрагменти амфор з міст Північного Причорномор’я та багато інших цінностей.

На території сучасного Опішного понад 150 гончарних печей потребують наукового дослідження. Це багатющий матеріал, у результаті вивчення якого керамологія отримає нові знання.

Ось таким є це невеличке містечко Опішне, що отримало світове визнання, як столиця українського гончарства, славетний центр культурної самобутності України.

Вікторія Кохан, співробітник інформаційної служби Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Джерело: “Музеї України”