Жіноча гімназія
Віктор Вечерський
Жіноча гімназія (архіт.). Вул. Леніна, 2.
Двоповерхова мурована будівля міститься у північній (правобережній) частині загальноміського центру неподалік Успенської площі (пл. Леніна) та двох інших старовинних навчальних закладів: повітового училища та чоловічої гімназії. Будівля поставлена по червоній лінії вулиці, чоловим є північний фасад.
У 1875 в Охтирці відкрито 4-класну жіночу прогімназію, яка спершу містилася в орендованих приміщеннях, а на зламі 19 – 20 ст. для неї збудували цей мурований двоповерховий будинок. У перші роки 20 ст. прогімназію перетворили на повну жіночу гімназію, що зумовило появу додаткових класів. Для її розміщення у 1910 до будинку прибудували східне двоповерхове рамено. Тоді ж у будинку влаштоване водяне опалення.
У 1915 тут розмістили військовий шпиталь, а за радянської доби будинок займала місцева середня школа. З 1980-х рр. тут міститься школа-інтернат. Протягом радянської доби будинок неодноразово добудовувався зі сходу й заходу. Таким чином історична будівля є центральною частиною теперішнього дуже видовженого корпусу вздовж вул. Леніна.
Будинок прямокутного плану, має коридорне розпланування з двобічним розміщенням класів. У центральній частині корпусу міститься вестибюльна група з двомаршовими сходами, виділена ризалітом на чоловому й тильному фасадах. Вона має товсті несучі стіни з невеликим кроком /2,0; 3,0; 5,0 м/ і конструктивно є ядром жорсткості всієї споруди. Первісними частинами є вестибюльна група з західним раменом, у якому несучими є поздовжні стіни. На кожному поверсі містилося по 6 класних кімнат. Східне рамено, прибудоване 1910, значно коротше, ніж західне. Воно також має поздовжні несучі стіни й двобічне коридорне розпланування. Тут містилися різні приміщення загального й адміністративного призначення – актовий зал, кабінети адміністрації.
Будівля має асиметричний чоловий фасад. Вхідні двері в ризаліті акцентовані великим арковим «ампірним» вікном. На другому поверсі ризаліту – 6 вузеньких прямокутних вікон, розділених малими пілястрами. Загалом архітектурні форми будівлі типові для «цегляного стилю» поч. 20 ст. у провінційному варіанті: високий цоколь, багато горизонтальних гуртів незначного виносу, лопатки й простінки 1-го поверху рустовані, вікна прямокутні, з виділеними клинчастими перемичками й виступаючими замковими каменями. За допомогою півколонок і рустованих лопаток вікна в західному рамені згруповані по три, що відповідає розпланувальному членуванню на навчальні класи.
Східне крило вирішено дещо інакше: рисунок горизонтальних гуртів, декор підвіконних ніш такі самі, як у західному рамені, проте вікна значно ширші. До того ж по першому поверху вони мають аркові три центрові перемички й розташовані в строгому метричному шерегу.
Будинок зведено з місцевої цегли, всередині потиньковано. Зовні фасади первісно не тинькувалися й не фарбувалися. Зараз вони побілені. Перекриття плоскі балкові. Дах вальмовий по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю. Частково зберігся первісний парапет на даху. В інтер’єрі декору немає.
У загальній асиметричній композиції чолового фасаду, побудованій на поєднанні різних ритмічних шерегів, вільному розташуванні архітектурних членувань, виконаних винятково в лекальній цеглі, вбачається опосередкований вплив як архітектури раціонального модерну, так і місцевого архітектурного фольклору. Будинок є пам’яткою історії та архітектури місцевого значення з охоронним № 118-См.
[Державний архів Сумської обл., ф. 759, оп. 2, спр. 651, арк. 1-5; спр. 1177, арк. 1; Большая энциклопедия. – СПб, 1900. – Т. 2. – С. 322.]
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 849.