Лісохімічний завод

Степан Пеняк

Розмір зображення: 596:800 піксел

Лісохімічний завод акціонерного товариства «Бантлін», 1893 (іст.). Вул. Ужанська, 25. У північній частині міста на правому березі р. Уж. Нині – Відкрите акціонерне товариство «Перечинський лісохімкомбінат».

Історія підприємства починається близько 1880 р., коли барон Котц у с. Тур’я Бистра Перечинського р-ну заснував завод для сухої дистиляції деревини. У 1889 він здав його в оренду братам Бантлінам, які володіли подібним заводом у м. Костніце (Чехія). Бантліни перетворили мале підприємство у великий хімзавод у 1893. Тоді ж виникли «Бантлінові хімічні заводи акціонерного товариства в Перечині».

Побудові заводу сприяло спорудження залізниці Ужгород – Великий Березний 1894-1904. Нове підприємство щорічно споживало 90 тис. складометрів деревини з навколишніх лісів. У 1900 акціонерне товариство закупило нову ділянку лісу в долині р. Люта. У с. Дубриничі відкрили лісосклад, споруджено вузькоколійку довжиною 17 км до с. Чорноголова, де щороку заготовляли 50-60 тис. складометрів деревини. Крім того, дирекція заводу щорічно купувала від державної лісової управи 55 тис. складометрів букового лісу.

На хімзаводах у Тур’ї-Бистрій та Перечині виробляли деревне вугілля, деревний спирт, ацетон, хімічні технічні розріджувачі, буковий дьоготь, смолу, деревний та вапняний октан. До Першої світової війни на хімзаводі працювало 420-450 робітників, на лісорозробках Чорноголови – 800-1200, у Тур’ї-Бистрій на заводі – 150-300 осіб. У 1919, після приєднання Закарпаття до Чехословаччини, фірма «Бантлін» стала власністю банка «Живнобанк».

1922-23 завод у Перечині реконструювали й електрифікували, у 1930 – модернізували і розпочали випуск оцтової кислоти, формальгедіну і содового октану, а з 1931 – октану (ацетату). У 1929-33 через світову економічну кризу закрився завод у Тур’ї-Бистрій. У 1935-39 підприємство в Перечині відновило виробничі потужності, у324 1939-44, після окупації краю Угорщиною, виконувало і воєнні замовлення. Завод належав німецькій фірмі «Дойч горф унд компані» м. Франкфурт-на-Майні, що навесні 1944 демонтувала та евакуювала частину обладнання. Радянська влада в січні 1945 Перечинський хімзавод націоналізувала. На поч. 1962 тут запущена друга в тодішньому СРСР безперервно-діюча реторта, розрахована на перевуглення 75 тис. складометрів деревини в рік. У 1966 лісохімзавод став лісохімкомбінатом.

За роки незалежності України Перечинський лісохімкомбінат виріс у потужне підприємство зі спеціалізацією на трьох основних видах продукції: деревновугільній – вугілля і брикети для грилів і промисловості; карбомідоформальдегідні смоли для виробництва деревних плит на меблі; універсальний високоякісний розчинник етилацетат для виробництва фарб, побутової хімії тощо. З 1998 комбінат належить українському науково-виробничому підприємству «Поліпром» м. Дніпро. У 2004 запущена 2-а вертикальна реторта, що дозволило збільшити випуск деревновугільної продукції до 25 тис. т у рік. Продукція комбінату експортується до багатьох країн Європи.

Джерела і література

Karkan A. Bantlinovу chemické továrnу, akc. Spol. v Perečině // Texnická práce v zemi Podkarpatoruské. – Užhorod, 1933. – S. 326-328.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 323 – 324.