1966 р. Історія українського мистецтва

Жодна з кам’яних будівель Переяслава до наших днів не збереглася – всі вони були знищені під час ворожих навал. Проте в останні роки археологічними дослідженнями було відкрито залишки численних кам’яних споруд, більшість яких належить саме до кінця XI століття. Це дає змогу в загальних рисах уявити собі переяславську архітектуру тих часів.

Плани розкопаних переяславських церков кінця XI століття типологічно відрізняються від планів не тільки київських, а й усіх інших давньоруських культових споруд. Переяславські церкви дуже різноманітні; як можна гадати, деякі з них було перекрито не за звичайною хрестовокупольною системою. Це помітно вже в найбільшій будівлі Переяслава – Михайлівському соборі – п’ятинефному храмі з притворами. Тип будівлі не властивий стародавній Русі, її особливості вказують більше на візантійські традиції, а саме: на константинопольську школу. Техніка будівництва собору така сама, як і в Києві, – мішана кладка кінця XI століття і «утоплені ряди». Всередині собор був дуже багато прикрашений розписом і мозаїками. Збереглися фрагменти мозаїчних та різноколірних підлог з полив’яних плиток. За масштабом будівлі та пишністю оздоблення Переяславський собор не поступався перед найвизначнішими будівлями того часу.

На території дитинця, поблизу єпіскопського центру, виявлено фундаменти двох невеликих церков. Одна з них – триапсидна, з галереями і притворами, із стиснутим по довжині планом, Друга – однонефна, одноапсидна, з невеликим притвором із західної сторони. Фасади її були розчленовані пілястрами. Тип перекриття не з’ясовано.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 182 – 183.