2018 р. Звід пам’яток України
Тетяна Марченко
Розмір зображення: 683:537 піксел
Петропавлівська церква із дзвіницею, 1864 (архіт.). У центрі села.
Первісно дерев’яну церкву зведено у серед. 18 ст. у Куп’янську. 1800 церква була закрита, розібрана та перенесена до хут. Гнилицький. Громада хутора викупила її у мешканців Куп’янська і поставила на своїй території як церкву апп. Петра і Павла. З її появою хутір став центром парафії і перетворився у слободу, перейменовану на Петропавлівську.
У 1-й пол. 19 ст. дерев’яний храм було вирішено розібрати та продати курилівській громаді. Восени 1859 священики Петропавлівської парафії вирішили звернутися до палати державного майна з проханням виділити 12 тис. руб. сріблом на зведення кам’яної церкви з іконостасом. 1861 затверджено проектно-кошторисну документацію, виділені кошти, заготовлені будівельні матеріали. 21 трав. того ж року закладений перший камінь, а 17 жовт. 1864 пролунав перший церковний дзвін. Сприяли будівництву церкви місцеві представники духовенства і дворянства, особливо відзначився надвірний радник В. Полетика.
Храм побудований з використанням стилізованих форм давньоруського зодчества. Автор невідомий. Церква цегляна, без стовпів, з триярусною дзвіницею. Витягнута по повздовжній осі західсхід. Перекрита замкненим склепінням. До центрального кубоподібного об’єму зі сходу примикає п’ятигранна апсида з ризницею та паламарнею, із заходу – трапезна та дзвіниця. На теперішній час центральний об’єм увінчаний 5 стрункими декоративними главами з маківками. Фасади будівлі розчленовані пілястрами з пристінками та увінчані широкими профільованими карнизами. Двері розміщені з повздовжньої та поперечної осей, обрамовані масивними профільованими порталами з арками кілеподібного обрису. На гранях восьмерика другого ярусу дзвіниці утворені вузькі прямокутні прорізи. Дзвонний ярус з 4 арочними прорізами перекритий шатром. Усі ікони іконостасу написано московським худ. А. Бризгаловим, у грецькій манері та за невеликі кошти.
1876 при церкві відкрито школу та будинок-гуртожиток на 20 хлопчиків. Церква являє собою розповсюджений на Харківщині тип культової споруди. Її ймовірним прототипом став затверджений наприкін. 1840-х рр. проект, за яким було зведено Миколаївську церкву у м. Куп’янську.
У 30-ті рр. 20 ст. радянська влада заборонила будь-яку діяльність церкви. Під час німецької окупації Куп’янщини у Другій світовій війні 1939 – 45 в будівлі храму влаштовано госпіталь, де лікувалися поранені гітлерівці. У повоєнний час тут містилося зерносховище, потім тракторна бригада. З кін. 80-х – поч. 90-х рр. 20 ст. відбулася реставрація споруди, і в церкві відновилося богослужіння. Навколо будівлі влаштовано низьку декоративну огорожу, на вході до церковної території зведено арку з металевими гратчастими воротами і хвіртками.
Джерела та література:
Базилевич Н. Освящение церкви в сл. Петропавловской (Купянского уезда) Харьковской губернии // Духовный вестник. – № 12. – 1864.
Кукса М. Ф. Куп’янщина в потоці історії. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2009. Петропавлівському храму 160 років // ХЕВ. – № 7. – 1997.
Филарет (Д. Г. Гумилевский). Историкостатистическое описание Харьковской епархии: В 3 т. – Х.: Харьковский частный музей городской усадьбы, Сага, 2006. – Т. 3.
Щелков К. П. Историческая хронология Харьковской губернии. 1882 / репринтное издание. – Х.: Сага, 2007.
Інформаціно-туристичний ресурс (фото) [].
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 96 – 97.