Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Нарешті, ми наближаємося до кінця своєї подорожі по Поділлю і, піднявшись до витоків Золотої Липи, опиняємось у найвищій точці Подільської платформи, що лежить між Золочевом і селом Плуговом. Хоча і Плугів, і Золочів входять тепер до складу Львівської області, однак архітектурою й мистецтвом, а також історично вони ближчі до Поділля. Плугів дуже мальовничо розташований у долині, а церква – на високому пагорбі. Щодо форм зрубів, обрисів бань, ладу пропорцій плугівська церква цілком належить до подільської школи. її три монументальні бані з одним заломом мають верхи дуже стародавньої форми. Вони повторюють класично строгі силуети сталевих шоломів XII – XIII ст., з гострим шишаком у завершенні, замість ліхтарика в банях ренесансної форми. Храм справляє враження своїми верхами, одягнутими в ґонтовий панцир; від них віє подихом сивої давнини. В п формах майстер-тесляр воскресив героїчні образи мистецтва далеких епох.

Інтер’єр храму відповідає його зовнішній архітектурі, він нескладний, але значущий. Насамперед у ньому привертає увагу стриманість, на тлі якої небаченим багатством барв виграє іконостас. Він невеликий, простих і ясних членувань. На цоколі вміщені ікони, позначені нахилом до жанровості, а над ними – намісні та храмові ікони. Композицію іконостаса утворює ніби восьмиколонний портик, що поділяє його на сім полів, з яких центральне дещо ширше. В нижньому ярусі містяться царські врата, у верхньому – «Деісус» оригінальної видовженої восьмикутної форми. Між намисним і «моленним» рядами проходить неширокий архітрав, у фризі якого вміщені «празники». Завершується іконостас ажурною різьбою з зображенням пророків та богоматір’ю «Знаменням».

Різьба своєрідна, характерна для середини XVII ст. і, очевидно, сучасна храмові. Але виноградну лозу, а особливо листя аканта майстер стилізує до невпізнання. Типаж у нього теж своєрідний, цілком народний. Іоанн Предтеча з «Моління» має вигляд зажуреного селянина, з молитовно нахиленою головою і чолом у зморшках. Незаможна плугівська громада не могла спромогтися на срібні люстри, підсвічники й шати. Але плугівські сницарі довели, що краса втілюється не тільки в сріблі та золоті: вони вирізьбили дерев’яну люстру і позолотили її, створивши маленький шедевр декоративного мистецтва. Майстер бездоганно закомпонував вісім фігурних кронштейнів у велике ажурне коло, що переходить у вибагливе формою сферичне прорізне дно з квіткою й шишаком. Щоб замовити такий іконостас, треба було мати високо розвинений естетичний смак, застосовувати надійні художні критерії. Тому цей утвір витримує найсуворішу критику.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 324 – 327.