Городище Коптєва Гора

Олег Сухобоков

Городище, середньовіччя (археол.). На східній околиці міста Путивля, в урочищі Коптєва Гора, де займає західний край довгого (до 350 м) і вузького (25 – 45 м) відрога корінного берега, за 300 м на північний схід від Молчанського монастиря. Від плато відокремлене широким і глибоким яром, що відділяє мис від ділянки плато з садибами. Тут р. Сейм робить заворот, далеко відступає на південь, утворюючи широку заливну заплаву.

Майданчик городища витягнутий по осі схід – захід і формою нагадує сильно витягнутий овал. Західний край круто обривається зсувом; східна частина відокремлена від іншої частини мису валом (висота 1,0 – 1,5 м), довжиною 24 м та шириною основи 7,5 м.

Загальна площа городища становить 770 м кв. Удовж північного та південного боків укріпленого майданчика помітні сліди ескарпування схилів у вигляді прямовисних укосів (висота 2,5 м) і характерних терас біля їх підніжжя, ширина яких становить від 3,0 до 5,0 м.

На майданчику у двох розкопах (92 і 120 м кв) відкрито два житлових та три господарчих приміщення, а також більше 10 ям різного призначення. Культурний шар потужністю 0,7 – 0,9 м містить відкладення раннього залізного часу та роменської культури. Житла представлені напівземляними каркасно-стовпової конструкції, прямокутні в плані, з кубовидною глиняною піччю, вирізаною в материковому останці, заглиблені на 1,0 – 1,2 м. В заповненні житла виявлені чисельні уламки роменського ліпного посуду, поряд з ранньогончарним давньоруським посудом, датованим кін. 10 – поч. 11 ст. Серед знахідок різні предмети побутового призначення (пряслиця, рибальські грузила, просвердлені астрагали, ножі, кістяні проколки тощо). Слід особливо відзначити знахідку залізної пряжки-фібули з волютоподібно оформленими кінцями та довгим язичком, використання яких було поширене у 10 – 11 ст., і цілком відповідає наявності вищезгаданої ранньогончарної кераміки зі стріловидним манжетоподібним вінчиком та суцільним рифленням поверхні.

Звертає на себе увагу бідність знахідок в господарчих напівземлянках і ямах, про призначення яких свідчать залишки косторізного виробництва. Більшість ям використовувались у якості сховищ, на що вказують обпалені стіни. Одна з господарчих ям містить кераміку виключно лісостепової культури раннього залізного віку, що зустрічається в нижніх відкладеннях культурного шару.

Виходячи з наявності різнорідного матеріалу (роменських та давньоруських культур), це городище можна датувати в межах 9 – поч. 11 ст., можливо 10 – поч. 11 ст. Матеріали зберігаються в Путивльському краєзнавчому музеї.

[Сухобоков О. В. Новые исследования древнерусского Путивля / О. В. Сухобоков // АО-1979 г. – М., 1980. – С. 342 – 343; Сухобоков О. В. Отчет о работах Левобережной славяно-русской экспедиции в 1979 – 1981 гг. / О. В. Сухобоков // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1981/2, №№ 9906 – 9909. – С. 99.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 973 – 974.