Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1967 р. Історія українського мистецтва

Архаїчні риси яскраво виявлені в групі ікон кінця XV століття з Радружа (Яворівщина), виконаних, очевидно, в одній майстерні, а може, і рукою одного майстра. Сюди належать ікони: «Микола-чудотворець», «Нерукотворний образ», «Богоявления», «Зішестя святого духа». Іконографічні особливості композицій та деякі ознаки стилю і прийоми виконання свідчать про глибоку давнину малярських традицій та старанне наслідування певним стародавнім зразкам. Дещо скорочені присадкуваті пропорції постатей та масивні архітектурні форми спрощено-умовного, узагальненого типу вносять риси народного примітиву. Колорит ікон насичений і напружений, з перевагою темної зелені та коричневого кольору, карнація облич сіруватого відтінку. Товсті дошки ікон грубо тесані, за винятком ікони «Вознесіння», яка відзначається дуже цікавою композицією (без пейзажного тла), сповненою експресії та драматичного виразу.

Монументальністю та архаїчністю виділяється житійна ікона з поясним зображенням Миколи, одягненого в темно-коричневі ризи з білим хрещатим омофором на глибокому насиченому синьо-зеленому тлі. Обличчя землисто-сірої карнації, графічно модельоване тонкими білими штрихами, з великими виразними очима, які ще більше підкреслюють ієратичну суворість образу. В лівій руці він тримає закрите євангеліє в оправі цеглястого кольору.

Житійні клейма – невеликі за розміром. Сюжетні сцени, як завжди в українській іконі, розташовані з трьох боків. Вони цікаві побутовими рисами, компактно організованою композицією, вирішеною в широких кольорових площинах без зайвої деталізації і підкреслення декоративних елементів. Вохристе тло на клеймах в поєднанні з насиченою зеленню різних відтінків, кіновар’ю, цеглястим, рожевим та білим кольорами дещо пожвавлюють скупий, напружений колорит твору.

В подібній кольоровій гамі, але в дусі народного примітиву виконана така композиція, як «Моління» із Стариськ, де помітно чимало спільного в трактуванні образу і кольорових площин з монументальними розписами. Ікона була датована, але, на жаль, дату втрачено. В усякому разі, на підставі ікон Львівщини і частково Лемківщини можна зробити висновок, що виконано її наприкінці XV або на початку XVI століття, бо темний синяво-зелений колір, який переважає у цьому творі, був одним з найулюбленіших кольорів саме в цей період часу.

Монументальну ікону «Микола-чудотворець» з двадцятьма житійними сценами, де святого зображено на повний зріст, вирішено виразно графічно в монохромній, досить ясній вохристо-зеленавій гамі. Вона є своєрідною ланкою, що пов’язує живопис перемишльського та львівського кіл.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 240 – 243.