Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Репинне Міжгірський район

Церква св. великомученика Дмитра. 1780. (УГКЦ)

Першу згадку про Репинне зустрічаємо у писемних джерелах 145 7 р.

Дмитрівська церква, збудована із смерекових брусів, є чудовим зразком поширеного на міжгірській верховині “готичного” стилю. На головному фасаді репинської церкви ряд різблених стовпчиків підтримує опасання, вище опасання влаштовано з трьох боків аркаду нижніх голосниць, башта над бабинцем вкрита восьмисхилим шатром, який переходить у високий шпиль. У інтер’єрі нава і вівтарний зруб перекриті коробовими склепіннями, бабинець має плоску стелю. У наві збереглося чудове різьблення з XVIII ст. та пізніших часів. Світичі вирізьбили соймівські майстри Дмитро Фічоряк та Михайло Кінч. Гарний темперний живопис XVII ст. повністю зіпсовано приблукалими “художниками” кілька років тому.

Датують церкву різними роками другої половини 18 ст. Усталеною датою є 1780 р., хоч у 1751 р. в селі згадують дві дерев’яні церкви св. великомученика Дмитрія. Більша, біля якої мешкав парох, була в доброму стані, покрита шинґлами. Мала всі образи, всі церковні книги і два дзвони. “Вишня церков же без книг, звони два, снаряди к литургії потребні і образи, нич инше не має”. У 1801 р. є запис про дерев’яну церкву на 150 вірників.

У 1942 р. ужгородський інженер Е. Еґреші розробив детальний план реставрації церкви та кошторис робіт. У радянський період, на початку 1970-х років була спроба підпалення церкви, але селяни встановили чергування і вчасно погасили вогонь.

З 1993 р. церква знову греко-католицька. На жаль, восени 1995 р. всю споруду оббили бляхою.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 486 – 489.