1967 р. Історія українського мистецтва

Разом з досить відчутним наслідуванням традиційної архітектури, в XIV столітті яскраво виявляється і прагнення подолати її вплив або принаймні відійти від неї. Такими є, наприклад, церкви Різдва Христового в Галичі (кінець XIV – початок XV ст.) та Різдва богородиці в місті Рогатині (кінець XIV ст.).

Рогатин, завдяки вигідному географічному положенню, в XIV – XV століттях починає швидко розвиватися. Рогатинська міщанська громада хотіла мати величний і урочистий храм, який свідчив би про її силу і міць. Тому місцем для його будівництва було обрано центральну торгову площу, а за тип будівлі взято традиційний тринефний з двома опорними стовпами храм. Однак він дуже видозмінюється тим, що восьмигранні тонкі стовпи, більш схожі на колони, несуть не куполи, а систему нервюрних зірчастих готичних склепінь. Внаслідок цього інтер’єр, хоч і досить просторий та урочистий, все-таки більше нагадує інтер’єр палат або хоромів.

Очевидно, майстри Рогатинського храму були обізнані з архітектурою храмів XII – XIII століть, бачили арочні (позакомарні) завершення фасадів і готичні костьоли з численними контрфорсами. В Рогатині вони теж застосовували на фасадах контрфорси, але в дуже зміненому вигляді. По-перше, зробили їх не ступінчастими, а рівними, подібно до плоских пілястрів храмів XII – XIII століть, від яких вони різнились лише тим, що більше виступали за поле стіни. Крім того, на рівні склепінь церкви їх з’єднували арки, які нагадували закомари у храмах попередніх століть. Так було створено оригінальну монументальну споруду, де своєрідно переплавлено творчі досягнення вітчизняної і західноєвропейської готичної архітектури.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 26 – 27.