1967 р. Історія українського мистецтва
Однією з перлин українського монументально-декоративного мистецтва є іконостас дерев’яної церкви святого Духа у Рогатині, створений у 1649 – 1650 роках (ікона намісного ярусу «Старозавітна Трійця», як свідчить напис, виконана в 1650 р.). В ньому знаходять дальший розвиток тенденції, притаманні попереднім творам. Декоративному рішенню іконостаса, розчленованого глибокими нішами й виступаючими колонами, відповідає мажорний живопис ікон, побудований на різких кольорових сполученнях, а також світлотіньове пластичне рішення постатей.
В іконах Рогатинського іконостаса більшого значення надається розробці характерів та сюжетному взаємозв’язку постатей. В деісусному ярусі «заступництво» святих за грішне людство виявляється не безпосереднім зверненням до вседержителя, зображеного в центральній іконі, не лише позою чи жестом, а через розкриття їхнього внутрішнього духовного стану. Павла, наприклад, зображено заглибленим у читання священної книги, Лука замислено дивиться у далечінь, а Іаков підніс руку, ніби звертається до когось. Чудово вирішено постать Хоми. В стриманому жесті руки, притуленої до серця, та нахилі голови виявляються палкі почуття, що сповнюють його душу. Постаті, передані в різних поворотах, вирішено досить об’ємної по-різному і переконливо написано драпіровки з гарно проробленими складками.
Кольорова гама центральної ікони є значною мірою ключем до тональної розробки інших ікон цього ряду. Постать Христа побудовано на сполученні золотистого й звучно-червоного, богоматері – вишнево-червоного й темно-синього, Іоанна Предтечі – синього й золотисто-сірого кольорів.
Живопис ікон сусіднього празничного ярусу дуже пошкоджений в зв’язку з неодноразовими поновленнями, але про нього дають уявлення дві аналогічно вирішені ікони над дияконськими вратами – «Сон Іакова» та «Боротьба Іакова з ангелом». Ці невеличкі іконки вражають не лише досконалістю малюнка, але й прозорістю чистих, майже акварельних фарб з тонким звучанням ніжно-рожевих, лазурових, смарагдових тонів. В цих композиціях, як і в празничних, сюжетна дія відбувається серед майже реалістично трактованого пейзажу.
В композиції рогатинського іконостаса виділяються намісні ікони з зображенням Христа й богоматері. Вони позначені глибокою змістовністю та життєвістю образів, а також високою професійною майстерністю. Богоматір з немовлям – це зворушливий і чарівний образ молодої жінки. Сповнена ніжного материнського почуття, вона вся поринула у світ радісних внутрішніх переживань.
В іншому плані подано образ Христа. В його прямій, фронтально зображеній фігурі, видовженому строгому обличчі, в пильному ясному погляді, а також у жесті піднесеної руки розкривається вольовий характер проводиря, вчителя. Відмінність у трактуванні образів богоматері й Христа підсилюється й кольоровим рішенням. На богоматері – синій хітон, насичено-червоний мафорій. Провідним у живописній характеристиці постаті Христа є холодний синій колір гіматія, за яким частково виглядає червоний низ. Ікону богоматері доповнює зображений поруч у червоному плащі й сріблястому панцирі архангел Михаїл, постать якого сповнена динамічного руху. З іконою Христа прекрасно гармоніює майстерно написана велична постать Мельхіседека з вольовим обличчям, обрамленим пишною сивою бородою. В його руках – предмети причастя: хліб і вино. Біла чалма з короною, червоний плащ, закинутий за спину поверх світло-зеленого і коричневого одягу, прикрашеного великими стилізованими червоними і зеленими квітами, надає всій його по-східному барвистій постаті ошатного вигляду.
Багатство кольорових сполучень, позолоти й різьблення, гармонійне поєднання різної насиченості червоних, золотистих і синіх фарб надають рогатинському іконостасу радісного, святкового звучання. Саме в цьому виразно виявились впливи народних смаків і народної творчості.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 296 – 298.