2018 р. Звід пам’яток України
Олена Конакова, Катерина Черкасова
Розмір зображення: 682:444 піксел
Церква Успіння пресвятої богородиці з дзвіницею, серед. 19 ст. (архіт.). Вул. Куп’янська, 3.
В центрі села, на правому березі р. Оскіл, на узвишші.
Перший на цьому місці храм, освячений в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці з бічним вівтарем в ім’я свт. Миколи, був освячений 1797.
Теперішня церква побудована у серед. 19 ст. у формах російської архітектури 17 – 18 ст. Автор невідомий. Являє собою збережений без відчутних втрат тип розповсюдженої на Харківщині у 2-й пол. 19 ст. культової споруди, ймовірним прототипом якої став затверджений наприкін. 1840-х рр. проект, за яким у 1850 – 52 було зведено Миколаївську церкву у м. Куп’янську.
Цегляна, хрестоподібна в плані. Однобанна, з напівкруглою апсидою. Характер композиції центричний, збільшена маса основного об’єму визначає його домінуючу роль в об’ємно-просторовій структурі села. Традиційно для Куп’янщини поєднана притвором з триярусною дзвіницею. Верхній ярус та завершення дзвіниці відновлені 1982. Середохрестя увінчано високим восьмигранним світловим барабаном з прорізаними подвійними арочними вікнами, завершене банею із маківкою. В композиції фасадів використана одна форма віконних прорізів з дрібним склінням – арочна. Вікна оздоблені сандриками із «розірваними» фронтонами. Входи до церкви обрамовані арками перспективних порталів. Декоративний фриз оперізує стіни основного об’єму та апсиди по периметру. Барабан куполу, яруси дзвіниці оброблені лопатками. Конструкція перекриття (без проміжних опор), барабан куполу спираються на поздовжні несучі стіни. Стіни тиньковані, пофарбовані у світло-блакитний колір, декоративні деталі виділені білим.
Храм було закладено 1843 єсаулом царського гусарського полку С. Богуславським. Йому належали великі земельні угіддя в Ізюмському та Куп’янському повітах. Будівництво тривало 15 років. Стільки ж гасилося вапно для виготовлення розчину та виконання цегляного мурування. Освячення та урочисте відкриття храму відбулося 1 листоп. 1858. Церковні служби проводилися до 1934. Церкву переобладнали під МТС. З боку вівтаря пробито ворота, через які до храму в’їжджали трактори, з правого боку зроблено дерев’яну прибудову для металообробних станків. Стіни та склепіння внаслідок такої господарчої діяльності покрилися шаром кіптяви і тому у храмі не збереглися первісні розписи, окрім однієї фрески на ділянці склепіння вівтарного куполу. Саме вона належить періоду ранньої творчості І. Рєпіна, який у юності після закінчення семінарії деякий час проживав у с. Пристін, що за 8 км від Сенькового. У результаті артобстрілів наступаючих гітлерівських військ під час німецько-радянської війни 1941 – 45 церква зазнала значних руйнувань, повністю зруйновано дзвіницю. 1943 храм знову віддали громаді. Впродовж наступних десятиліть будівля церкви поступово набула відновленого вигляду.
Джерела та література:
Филарет (Гумилевский Д. Г.) Историкостатистическое описание Харьковской епархии: В 3 т. / Редкол.: А. Ф. Парамонов (пред.) и др. – Х.: Факт, 2005. – Т. 2.
Щелков К. П. Историческая хронология Харьковской губернии. 1882. – Х.: Сага, 2007.
Бондаренко І. В. Передумови і тенденції стильового розвитку храмової архітектури Слобожанщини (друга половина XIX – початок XX ст.) // Автореф. … канд. архітектури. – К., 1999.
Храм Успения Пресвятой Богородицы [].
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 106.