Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Палац на загумінку

Мар’яна Вербовська

Дата: 19.08.2009

В усталеному туристичному маршруті Сколівщини обов’язковим пунктом є відвідання замку фон Грегора, австрійського мецената, який наприкінці ХІХ століття звів собі для помешкання помпезні хороми та звелів насадити навколо густий сад. Щоправда, замком його вважають номінально, позаяк архітектори просять називати це диво радше палацом через недостатню кількість корпусів.

З 1946 року в палаці облаштували дитячий будинок, а через 10 років – школу-інтернат. Нині тут навчається зо три сотні дітей, близько десяти – круглі сироти. Попри двохсотрічну історію, будівля не знала жодної (!) реставрації. Однак час робить своє – тож не дивно, що замок повільно перетворюється на… руїну.

Попри те, що раритетна дерев’яна різьблена стеля давно провисла і підперта балкою, ані дирекція закладу, ані чиновники області не поспішають бити на сполох, мовляв, усе в нормі, будинок ще стоїть. Натомість у Європі такі замки вважають справжньою цінністю і заробляють на них немалі гроші…

Улітку в замку мертва тиша – діти роз’їхалися по домівках, а ті, що не мають рідного кутка, перебралися до сусіднього корпусу, де навчаються найменші. Будинок став пусткою, повиносили меблі, планують побілити стіни і пофарбувати підлогу. Пощерблений фасад з місцями відбитим тиньком, стіни зсередини світять облущеною кількашаровою фарбою, минулого року міняли опалення і сліди від зварювання й досі неприємно ріжуть око. Цвіль, іржа, сирість – у вересні сюди повернуться три сотні дітей.

Парадокс у тому, що інтернат має оновлене опалення та кількарічні запаси вугілля, а водопостачання змінили торік за кошти спонсорів. А от до зовнішнього вигляду будинку усім байдуже. Ба більше, дирекція вважає, що легше звести нову школу, ніж реставрувати стару.

– До початку навчального року ми плануємо відремонтувати двері, побілити стіни та пофарбувати підлогу. Жодної небезпеки будинку не бачимо, а з цими ремонтами ми впораємося. Звертатися до чиновників не мали наміру, оскільки руйнування будинку – річ природна, він дуже старий, подумуємо про будівництво нового корпусу, бо на цій території маємо стримувальні умови. Замок – пам’ятка архітектури місцевого значення, сад навколо включений у статус пам’ятки, то ж навіть спиляти дерева ми не маємо права, – розповіла “Пошті” Світлана Губиш, директорка сколівської школи-інтернату.

Таким чином, статус пам’ятки місцевого значення радше зв’язує руки дирекції, аніж сприяє розвиткові освітнього закладу. За словами директорки інтернату, жодного фінансування від районної адміністрації чи з обласної влади не отримує, основна підтримка від меценатів.

Від Ігоря Свистуна, голови Сколівської райдержадміністрації, стало відомо, що й справді кошти на реставрацію не виділяють, мотивуючи тим, що будівля… у доброму стані і меценати щорічно підтримують дитячий інтернат, чим можуть.

У Львівській облдержадміністрації запевняють: якщо звернення будуть, то до рятування пам’ятки долучаться, а поки що ніхто на стан замку не нарікає.

– Жодного звернення за час існування замку не було. Львівщина має десять замків, які функціонують і мають історичне значення. Замок, точніше палац, про який іде мова, функціонує не як туристична принада, тому на нього менше звертають увагу. Ми наполягаємо на тому, що відповідальним за стан будівлі є його користувач, адже він вчасно не помітив і не владнав проблеми. Якщо користувач замку безпосередньо звернеться до нас із переліком проблем, то ми будемо це розглядати і враховувати.

Та існує ще й інше питання – грошей. Оскільки найперше ми фінансуємо ті замки, які не мають господаря, і ті, які в аварійному стані. Офіційно ані першого, ані другого палац у місті Сколе не має, тож важко сказати, коли він зможе дістати підтримку, – повідомив “Пошті” Роман Онишко, заступник начальника відділу охорони культурної спадщини ЛОДА.

Загалом на Львівщині 21 палац, враховуючи руїну у селі Комарному, яку розібрали… на цеглу за останні 10 років. У більшості випадків палаци перепрофілювали на школи, інтернати чи училища. Опісля, коли будинок занепадає до невпізнання, його кидають напризволяще і він врешті перетворюється на руїни. Жоден з них неперепрофільований на туристичну принаду, виняток становлять палаци, які належать до замкових комплексів.

Чиновник розповідає, що, до прикладу, палац у Комарному не мав користувача й впильнувати його від охочих розтягти пам’ятку на будматеріали так і не змогли. В аналогічній ситуації нині опинилися й палаци у селах Судова Вишня та Оброшине – користувача немає, фінансування теж. Палац фон Грегора, якщо інтернат вирішать перенести в новобудову, теж поповнить цей список. Видається, що раніше виняткові випадки руйнування архітектурних пам’яток нині стали сумною тенденцією.

Джерело: “