Альтана

Розмір зображення: 800:600 піксел

Пам’ятний знак героям ОУН та УПА в урочищі Альтана. Фото І. Я. Чудійовича, 14.10.2012 р.

Ігор Яр.Чудійович. Сколе. Бойківщина, 13.11.2012 р.

Хресна Дорога в урочищі “Альтана” м.Сколе є глибоко символічною, адже життєвий шлях кожного із загиблих героїв є дійсно хресною дорогою, яку вони пройшли задля України, задля нас з вами…

Ще за часів панування Польщі до 1939 р., на теренах Сколівщини “Альтана” була відпочинковим місцем для літників-туристів. Попри гору було облаштовано доріжки для прогулянок та встановлені лавочки, а з самої гори “Альтани” пролягав лещатарський трамплін. Звідси скакали відважні “спортовці” на лещатах та спускалися дітлахи на санях.

Урочище “Альтана” в Сколе таїть в собі багато таємниць. Однією з них є людські останки-останки вояків ОУН-УПА, що віддали своє життя за волю України у період визвольних змагань ХХ ст.

Старожили розповідають, що в період радянської окупації, в роки Другої світової війни та пізніше, до часу коли був остаточно знищений визвольний рух, тобто до 1952 р. в районі діяла репресивно- каральна машина НКВС-НКВД, яка знищувала повстанців до останнього.

Штаб та тюрма в м. Сколе знаходились на вул. А.Чайківського ( де сучасний будинок відділу освіти та управління ветеринарної медицини). Туди з усієї Сколівської округи звозили тіла повстанців та симпатиків ОУН-УПА для розпізнавання. Сюди приводили батьків та родичів вбитих повстанців, які не виказуючи свого розпачу та жалю мусіли відвертатися та говорити, що не знають їх. Усім відомо було те, що признання коштувало дорого,- відправкою на Сибір. Ось так рідні бачачи, як знущаються НКВД-исти над тілами їх дітей та родичів,” котрих роздягали догола, як правило жінок, підпирали патиками, клали в губи покійних сигарети… та по-іншому відверто глумилися над трупами. А були тут також голови в мішках, за цей «трофей» зрадникам платили дорого. Так ці нещасні могли там бути тижнями”.

Через деякий час їх грузили на фіру і везли в район урочища «Альтана», вверх по дорозі, попри гору. Там фірман, прізвище якого затерлося в пам”яті людей, скидав трупи з фіри в потік, в таке собі крутало, по якому тіла і спливали аж до низу, в млаку де їх довбало вороння. А там, під покровом ночі, кого вдалося забрати, забирали, а кого ні,- той лежить без вшанування до-сьогодні . Закарбувалася особливо в пам”яті одна така вивозка нещасних, фірою, коли вона була досить на гружена тілами. Перед переїздом фірман угледів, що з фіри впала рука покійного та так, що торкалася землі. Тут фірман вирішив справити руку безіменного повстанця, але вона якимось чином від пружинила і вдарила по-обличчю самого фірмана. Через деякий час той захворів, чи то зі страху, чи з іншої причини та помер.

На жаль, по-сьогодні ніхто не встановив точну кількість полеглих вояків ОУН –УПА, яких було вивезено в урочище “Альтана”, а тим більше не старався відкопати рештки героїв.

Також старші люди усі вказують на те, що скидали трупи повстанців у потік, а не закопували на горі в урочищі “Альтана”.

Отож вклонімося низько пам”яті героїв за волю України, піднімімо не тлінні їхні останки та з почестями перепоховаємо їх, як належиться трагічній історії нашої держави.

Сучасну сторінку відродження “Альтани” відкриваємо в жовтні 2010р. З ініціативи сколівчанки Розалії Вітрук,(сестра якої- Мирослава Вітрук, псевдо «Мирославна» покоїться тут), що проживає нині в м.Шепетівка на Хмельниччині, і яка перша зробила посильний внесок в 100 грн. для відновлення могили, розпочався збір коштів для облаштування меморіального комплексу на “Альтані”. Цю почесну місію взяла на себе голова районного осередку Ліги українських жінок Любов Фітель. Але Любов Фітель важко захворіла і не змогла виконати побажання Р.Вітрук, отож збір грошей припинився. Але така важлива справа мусіла мати продовження.

В першу чергу, свої благодійні внески зробила уся родина Фітелів: сама Любов Іванівна, Галина Петрівна, Ярослав Теодорович, Олена Теодорівна (нині нажаль вже покійна), Наталія Теодорівна, Лілія Ярославівна, Богдан Петрович, Віра Ярославівна, Дарія Степанівна, родина Вітруків: Розалія Романівна, Ольга Василівна, родина Бойків : Дмитро Дмитрович, Юрій Дмитрович, Ліана Дмитрівна. Свої пожертви внесли сколів чани: Східницька Мирослава Михайлівна, Кулик Марія Миколаївна, Міроха Ольга Данилівна, Данилюк Емілія Михайлівна, Худзей Марія Михайлівна, Шимко Ігор Іванович, Островський Степан Іванович, Хомин Ганна Миколаївна, Білоус Наталія Володимирівна, Шибанова Надія Володимирівна, Спутаник Євгенія Володимирівна, Диновська Оксана Іванівна, Калиневич Дана Іванівна, Вах Любов Юріївна, Борщ Лариса Михайлівна, Левкович Любов Миколаївна, Ухаль Ольга Михайлівна, Батлюк Віктор Іванович, а також працівники міської торговиці.

90-річна Оксана Іванівна Янкович, яка також перерахувала свій доброчинний внесок на накопичувальний рахунок в ощадбанку, на власні очі бачила ями з вапном з яких витягували останки замордованих людей та гаки на які їх вішали в Стрийській тюрмі і чула розповіді по схожі події в Сколе. Та жінка пережила усі лихоліття війни та нелегкі післявоєнні роки , сьогодні опікується правнучкою і є істинною християнкою.

З ініціативи Стефанії Бойко зібрався невеликий оргкомітет в складі: С.Бойко, І.Чудійовича, І. Урдея, І. Явдика, С.Фітель та почалась кропітка робота. І. Урдей- художник, скульптор, розробив перший кошторис пам”ятного знаку. Підготовлено відомості для збору коштів. З 50 відомостей, що були роздані по організаціях, 13 було повернуто порожніми. Загалом громада зібрала : 23 029 грн., але цього було замало.

На початку літа 2012 р. оргкомітет звернувся до районної влади. І тільки тоді справа зрушилася з місця. Змістовною виявилась зустріч членів оргкомітету зі спорудження меморіального комплексу на “Альтані” з головою районної ради М.Романишиним. На цій зустрічі обговорювались питання часткового фінансування через обласну раду реконструкції згаданого комплексу та різні організаційні питання. Завдяки сприянню голови районної державної адміністрації М. Гнатишина питання було розглянуто на засіданнях Колегії РДА. Відчувалась повна підтримка, розуміння важливості втілення в життя громадської ініціативи, отримали його особисте вагоме поповнення до скарбнички. До справи прилучилися інші організації, зокрема НПП “Сколівські Бескиди”, Сколівський держлісгосп міська рада, голова якої В.Москаль облаштував під”їздну дорогу до Альтани, що дуже важливо.

Були розроблені і погоджені проекти та кошториси меморіального комплексу загиблим воякам ОУН-УПА та будівництво Хресної Дороги. Підготовчі проектні матеріали виготовив приватний підприємець Олег Лаба, проекти-головний спеціаліст регіонального відділу архітектури Мирослав Білий, кошторисну документацію склав начальник КП «Сколебудпроект» Михайло Ільків. Всю цю роботу було зроблено безкоштовно.

Всебічну моральну підтримку отримали від настоятелів сколівських храмів-Св.Вм Пантелеймона УГКЦ –о.Володимира Бориса, та храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ оо. Василя Головацького та Володимира Карлика, адже ще в 27 лютого 2008р. владика Самбірського –Дрогобицької Єпархії УГКЦ Юліан Вороновський благословив спорудження Хресної Дороги в урочищі Альтана.

Сприяла даній справі Львівська обласна державна адміністрація, виготовлено сам пам”ятний знак, єдиний за формою тризуба, що будуть встановлюватися по всій Львівщині, згідно Програми.

В райдержадміністрації складено графік робіт, згідно якого, бригади плідно працювали над відродженням пам”яті героїв ОУН-УПА на Сколівщині та встановленням Хресної Дороги .

Перша бригада під керівництвом гол. архітектора району Олега Кончевича в складі: Ігора Чудійовича, Степана Павлюха, Василя Жука, Романа Волика приступили до роботи 10.09.2012р. Роботи з цього дня, які виконували добровільні бригади не тільки з райдержадміністрації, але й НПП «Сколівські Бескиди» та Сколівського держлісгоспу, не припинялися аж до Золотої Покрови.

Концепція Меморіалу на честь полеглих вояків УПА Сколівщини задумана і здійснена у такий спосіб, щоб до поховання, яке до недавна було братньою могилою, пролягала символічна Хресна Дорога.

Поруч з великим хрестом Меморіалу, по обидва боки, встановлено плити з переліком імен полеглих вояків УПА, останки яких були віднайдені у потоках і на гірських схилах Сколівщини та звезені сюди.

Карбував імена та псевда на мармурі художник, скульптор, сколівчанин Ігор Тичинський, а підготував та звірив списки полеглих повстанців Ігор Чудійович, сколівчанин, краєзнавець, заступник голови районного науково-культурологічного Товариства “Бойківщина”.

На свято Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня 2012 року у Сколе відбулося урочисте освячення меморіального знака полеглим українським борцям за свободу на Альтані та Хресної Дороги.

Вже давно старенька могила, що височіла на Альтані, потребувала оновлення. Не було сюди й доброї дороги, доступної для ще живих ветеранів, учасників визвольних змагань УПА. І от, нарешті, дочекалися. На 70-ті роковини створення Української Повстанської Армії перед сколівчанами у всій красі постав оновлений пам’ятний знак.

Його обов’язкові атрибути, спільні для всіх військових поховань, – мальтійський хрест і червоно-гранітна плита перед ним. Окрім цього, пам’ятник на Альтані включає ще дві плити, справа і зліва від хреста, на яких увіковічені імена загиблих. Загалом конструкція нагадує стилізований Тризуб. А Хресна Дорога, зигзагоподібно здіймаючись на круту гору, символізує короткий тернистий шлях повстанців.

Як і щороку, неспішною ходою вирушила урочиста процесія від майдану Незалежності до підніжжя Альтани. Тут, біля символічного хреста, який тепер став початком Хресної дороги, відслужено чин її освячення. Очолювали молитви священики місцевих храмів УГКЦ (о. Василь, о. Володимир, о. Володимир, о. Юрій) та УПЦ КП (о. Михайло). Відтак о. Василь Головацький привітав громаду зі святом Покрову та Днем створення УПА. Він також закликав щиро молитися за полеглих борців, які відстоювали нашу свободу. Для них земля є легкою, бо життя було тяжким.

Далі процесія вирушила від хреста до хреста, а священики окроплювали кожен з них свяченою водою. Ось і сам пам’ятний знак на Альтані.

Хор виконав «Червону калину». А до присутніх з вітальним словом звернувся голова районної ради Микола Романишин. Віддаючи шану полеглим, він поіменно згадав ще живих учасників визвольних змагань – наших земляків. Очільник району відкрив та провів урочисту виїзну сесію районної ради. На її порядку денному було питання присвоєння Сколівській ЗОШ І-ІІІ ст. почесного імені Стефанії Вітрук, яка загинула в листопаді 48-го та похована на Альтані. Проект рішення депутатами підтримано одноголосно.

Голова районного осередку Всеукраїнського братства вояків ОУН-УПА Євген Горошко розповів про деякі події тих далеких років середини ХХ ст. Він також подякував усім, хто долучився до створення меморіалу, зокрема лісовим підприємствам та особисто депутатові обласної ради, начальнику Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолію Дейнеці.

Пам’ять полеглих вшанували хвилиною мовчання.

Присутні на святі голова постійної депутатської комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного відродження та засобів масової інформації Львівської обласної ради Орест Шейка також долучився до святкових вітань та розповів про обласну програму зі вшанування місць загибелі борців за Незалежність України, депутат Львівської облради Богдан Сидорак, член редколегії журналу «Регіон Бандерівський», наголосив про віднайдений на Сколівщині поблизу с.Корчин бункер Головного осередку пропаганди ОУН-УПА .

Цьогоріч паломництво на “Альтану” здійснила навіть делегація Латвійської Республіки. Її голова Айверс Ватуліс зауважив, що немає більшої цінності, ніж воля, а тому й побажав нашим землякам не загубити її.

Депутат обласної ради Анатолій Дейнека резюмував, що таких місць, як “Альтана”, на наших теренах багато, а тому й маємо обов’язок привести їх до ладу. Бо саме на них слід робити іспит сумління, що доброго зробив для України. Він також подякував архітектору Мирославу Білому за його творчий задум.

Голова оргкомітету з реконструкції пам’ятного знаку Степанія Бойко теж подякувала усім, хто долучився до спорудження й облаштування цього історичного місця. Вона також принагідно озвучила проблему відновлення переїзду через залізничне полотно, бо саме цим шляхом щорічно вирушаємо на “Альтану”, як, зрештою, й до місцевих кладовищ.

Відтак відбулося освячення відновленого пам’ятного знаку, а до його підніжжя лягли квіти. М.Романишин оголосив про закриття урочистої сесії райради, а також про те, що святкування продовжаться в РНД «Бескид» презентацією книги спогадів друкарки Головного осередку пропаганди ОУН-УПА Дарії Малярчин-Шпиталь, урочистою академією та літературно-музичною композицією.

Під звуки патріотичних пісень неспішно розходилися учасники урочистостей. Одні ще робили світлини на згадку, інші, аж тепер отримавши можливість, доступилися безпосередньо до могили, аби особисто помолитися за тут спочилими чи відшукати знайомі імена на пам’ятних табличках.

Серед останніх я впізнав людину, яка, власне, започаткувала збір коштів та активно працювала над ідеєю оновлення меморіального знаку на “Альтані” – Любов Фітель. Вона, вже старенька й немічна, хоча й зі сторонньою допомогою, все ж зійшла на це пам’ятне місце. Таки дочекалася! Бо немічна вона тільки тілом, але не духом. Така ж, як і ті повстанці, що не шукали власної слави, а просто робили потрібну й святу справу.

Альтана

Тут тиша, наче в Божім храмі,

Лиш я й зоря досвітня мерехтить.

В задумі сплять герої-повстанці,

Що сниться їм в передранкову мить?

Чи сняться, може, руки материнські,

Коли вони колисочку гойдали?

Чи, може, Україна, що в огні

В нерівній боротьбі повстала?

В глибокім сні мовчить Альтана.

Трава, як іній, в сивих росах

Ледь-ледь прикрила свої рани –

Страшні були тоді покоси.

Ми йшли за волю в мужнім герці –

Вороги лавою «валили»,

Та була в нас відвага в серці,

Хоч кріс один на двох ділили.

Ви полягли, а душі ваші

В осінній висі, наче журавлі.

Моліться ви за нас у небі,

А ми за вас тут, на землі.

Любов Фітель, м. Сколе.

На Львівщині знайшли масове поховання бійців УПА (13.05.2015 р.)

На Сколівщині, що у Львівській області, в урочищі «Альтана» виявлено близько 30 людських останків. За інформацією комунального підприємства «Доля» Львівської облради, більшість належить воякам УПА.