2017 р. Звід пам’яток України

Андрій Гузовський, Лариса Восьмірова, Ірина Павленко

Родинне поховання Харитоненків, 1910 (іст., мист). Біля Петропавлівської церкви. Харитоненки – родина купців, землевласників, підприємців, меценатів і благодійників.

Тут поховані: Іван Герасимович Харитоненко, Наталя Максимівна Харитоненко (дружина), Павло Іванович Харитоненко (син), Гліб Харитоненко та Зінаїда Харитоненко (діти, які померли у дитинстві).

Харитоненко Іван Герасимович (25.09.1822, с. Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії – 30.11.1891, м. Суми) – відомий цукрозаводчик, купець першої гільдії (1863), благодійник, міський голова у Сумах (1867 – 72), дійсний статський радник (1886), почесний громадянин міста Суми. Його батько був державним селянином, волосним головою слободи Нижня Сироватка (1839), Сумським третьої гільдії купцем (1849). І.Харитоненко після закінчення місцевої церковно-парафіяльної школи, навчався і працював у курських купців. Дослужився до конторника, став займатися торгівлею. 1849 оселився у Сумах. Тут він став компаньйоном Д.Суханова. Разом займалися бакалійною торгівлею. У середині 50-х рр. 19 ст. компаньйони розділилися, і І.Харитоненко став займатися торгівлею цукром. Прибутки його почали швидко рости. Він купував та орендував цукрові заводи, землі, вкладав гроші в будівництво, став одним з найбагатших цукрозаводчиків Росії.

І. Харитоненко займався активною благодійницькою діяльністю, що була відзначена Височайшими нагородами. 1865 нагороджений золотою медаллю за значні пожертвування на влаштування в Сумах громадської пожежної команди. 1871 отримав орден Св. Анни ІІІ ст. за відмінну старанність на службі та за значні пожертвування на будівництво сумської міської лікарні. 1874 – орден Св. Станіслава ІІ ст. за особливий внесок на посту попечителя Сумського реального училища (пізніше міська дума встановила стипендію ім. І.Харитоненка. 1880 отримав орден Св. Володимира ІІІ ст. за пожертвування на будівництво гуртожитку для студентів Харківського університету (пізніше заснували 18 стипендій його імені). Побудував у Сумах дитячий притулок імені імператриці, притулок для старих людей у Сумах, розпочав будівництво Сумського кадетського корпусу, виділяв кошти на облаштування сумських вулиць, на розширення будівлі Сумського окружного суду, на облаштування кам’яної будівлі школи при Харківській духовній семінарії, на заснування селянського банку, облаштовував лікарні з безоплатним медичним обслуговуванням, школи з безоплатним навчанням для дітей робітників. 1886 – Височайша подяка за пожертвування на влаштування храму Олександра Невського при Сумському реальному училищі. 1890 – орден Св. Станіслава І ст. за заслуги по духовному відомству. 1899 вдячні сумчани встановили йому пам’ятник.

Харитоненко Наталія Максимівна (1829 – 1904) – дружина Івана Герасимовича з 1852, дочка сумського купця М.Лещінського. Її заслугою є відкриття 1888 жіночого училища при дитячому притулку у місті Суми.

Харитоненко Павло Іванович (5.01.1853, м. Суми – 13.06.1914, там же) – син Івана Герасимиовмча, цукрозаводчик, благодійник, меценат, гласний Сумської міської думи (1881 – 1901), комерції радник (1897), таємний радник (1914), почесний громадянин міста Суми.

Отримавши домашню освіту, рано почав допомагати батьку у його справах. Після смерті батька успадкував його справу. Поступово примножив капітал, будував нові цукрові заводи, купував землі, відкрив нові філії своєї головної контори. 1898 – 1901 – один з директорів і власник контрольного пакету акцій Бєлгород-Сумської залізниці, контрольного пакету акцій бельгійського анонімного акціонерного товариства «Сумські машинобудівні майстерні», обіймав посаду товариша головного правління Всеросійського товариства цукрозаводчиків (з 1914 – синдикат), керував його сумською конторою. 1897 заснував Іванівську дослідну станцію (нині с. Сонячне Охтирського р-ну Сумської обл.).

Займався активною благодійницькою діяльністю: відкрив і забезпечив капіталом шпиталь для бідних у Нижній Сироватці; у Сумах збудував (1896) і утримував на власні кошти дитячу лікарню Св. Зінаїди; пожертвував дачу «Лефицька стінка» та 1,5 млн. крб. для заснування кадетського корпусу (1899), фінансував будівництво Троїцького собору в Сумах (1901-14), виділяв значні кошти на спорудження богоділень, притулків, електрифікації міста, проведення водопроводу тощо. Заступив батька на посаді почесного попечителя сумських реального та духовного училищ, а 1913 очолив опікунську раду комерційного училища.

За свою діяльність П.Харитоненко був нагороджений багатьма орденами і медалями. Став почесним громадянином декількох міст і почесним членом багатьох просвітницьких і благодійних товариств. У церкві Св. Софії у Москві обіймав почесну посаду церковного старости.

Гліб і Зінаїда, які померли у дитинстві, поховані поруч.

На родинному похованні Харитоненків 1910 встановлено пам’ятники.

Пам’ятник на загальній могилі. Автор – Арістід Круазі. Розміри: вис. скульптури – 3,5 м, постаменту 2,5 м.

Пам’ятник з білого мармуру по вертикалі складається з двох частин. У верхній – розп’яття, у нижній – постать Богоматері (по ліву руку від Христа) і апостола Іоанна (по праву). Христос на хресті – в терновому вінку і пов’язці на стегнах, один кінець якої падає зборками (по-різному спрямованими) до основи Хреста. Голова з довгим волоссям (яке все-таки не торкається плечей) схилена донизу і ліворуч. Скульптору вдалося передати напругу м’язів усього тіла. Особливим акцентом фізичних страждань є чітко модельована грудна клітка. Богоматір і апостол Іоанн в традиційному довгому одязі (хітоні), що драпірується багатьма складними зборками. Діва Марія сидить навколішки, схиливши голову обличчям до Розп’яття. У апостола Іоанна, який стоїть, ліва рука втрачена, права притиснута до грудей, голова схилена. Між обома постатями і Розп’яттям є виступ з обробкою поверхні під природний камінь, що відділяє Розп’яття від нижніх постатей, тому кожна частина має власний простір. Це виключає мотив безпосереднього змішування і посилює філософський характер образів і пам’ятник в цілому. На постаменті – підпис автора, французького скульптора Арістіда Круазі (2-а пол. 19 – поч. 20 ст.).

Пам’ятник на могилі Зінаїди. Автор – Арістід Круазі. Розміри: вис. скульптури – 2,5 м, постаменту – 2,3 м.

Могила малолітньої доньки І. Харитоненка з боків оцементована. Пам’ятник являє собою статую ангела з дівчинкою на руках (символ душі) на високому трапецієподібному постаменті з білого мармуру. Ангел поданий в стані зльоту. Розкриті крила розміщені вертикально, паралельно, на деякій відстані одне від одного. Волосся кучеряве, голова піднята обличчям догори, погляд спрямований в небеса. Довгий хітон з багатьма зборками перевищує постать і збирається під ногами в єдину масу (імітація хмари). Дівчинка на руках у ангела знаходиться в стані глибокого сну. В скульптурі, що створено під впливом традицій классицизму, автор поряд з життєвою достовірністю деталей зумів передати стан піднесеного емоційного порівняння. На високому трапецієподібному (в формі зрізаної піраміди) постаменті, в його верхній частині, на сферичних зрізах передніх наріжних частин – голівки херувимів. На звороті постаменту, вгорі – підпис скульптора: А. Круазі (на французькій мові).

[Державний архів Сумської обл., ф. 235, оп. 1, спр. 67, арк. 8 – 19; ф. 235, оп. 1, спр. 93, арк. 1 – 38; Энциклопедическш словарь / Сост. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – СПб, 1903. – Т. 73. – С. 76; Ліщинський І. З життя П. І. Харитоненка / І. Ліщинський, В. Токарєв // Фрунзенець. – 1990. – 30 березня; Лищинский И. Продолжил дело отца / И. Лищинский, В.Токарев // Машиностроитель. – 1990. – 7 июня; Кисельов О. Що обіцяв батько, віддавав син / О. Кисельов // Панорама Сумщини. – 1990. – 13 вересня; Ліщинський І. З тієї ж династії / І. Ліщинський, В. Токарєв // Панорама Сумщини. – 1990. – 29 листопада; Ліщинський І. Хто такі Харитоненки? / І. Ліщинський, В. Токарєв // Фрунзенець. – 1996. – 14 червня; Чепалов А. Дворянин, трудом возвысившийся / А. Чепалов // Трудовая Украина. – 1999. – 28 января.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 223 – 225.