Лісохімічний завод

Степан Пеняк

Свалявський лісохімічний завод акціонерного товариства «Сольва», перша половина 20 ст. (іст.). Вул. Д. Менделєєва, 1, у західній частині міста.

У 1906 граф Шенборн-Бухгейм продав частину лісових угідь на Свалявщині австрійській фірмі «Holzhandels-Aktien-Gesellschaft». Тоді фірма володіла капіталом у 20 млн. крон. У тому ж році було укладено довгостроковий договір на експлуатацію букових лісів в околиці с. Поляна площею 20 тис. кат. гольдів. У 1908 група будапештських акціонерів цієї фірми у Сваляві перебудувала п’ятирамову пилораму поблизу залізниці Будапешт-Чоп-Львів (6 км від Поляни). Поруч з пилорамою в Сваляві перебудували й житлові будинки, а в Поляні створили лісову адміністративну управу. Від Сваляви до закуплених лісів провели вузькоколійку долиною р. Пиня, що йшла через Поляну до с. Ізвор і далі до с. Ізворська Гута довжиною понад 30 км. Це обійшлося фірмі 1,8 млн. крон.

У 1910 в Будапешті створено нове акціонерне товариство «Szolyva» ( «Сольва») з капіталом 3,6 млн. крон. Дві третини акцій належали «Holzhandels-Aktien-Geselschaft», 1 млн. крон – «Unionbank» у Відні, 200 тис. крон Угорському аграрно-рентовому банку в Будапешті. Нове товариство до початку Першої світової війни інвестувало в підприємство у Сваляві 13 млн. 750 тис. крон. У 1912 відкрито паркетний цех, у 1925 його розширено. Була споруджена вузькоколійка у с.Уклин і під Уклинський Діл. У 1910-11 на території Свалявського деревообробного заводу звели хімічний завод з 12 ретортами. Тоді тут працювало 1400 робітників.

Під час Першої світової війни завод використовував робочу силу військовополонених. Було споруджено 4 печі для випалювання деревного вугілля.

Підприємство випускало деревний спирт, октан вапняний, денатуратний спирт, деревне вугілля. У 1918 від графа Шенборна викуплено ще 3 тис. кат. угрів лісу навколо Поляни. До кінця війни завод був найбільшим підприємством краю.

Пилорама працювала до 1920, простоювала до 1924. У 1924 хімзавод реконструювали і розширили на 2, а у 1928 – ще на 4 реторти. Загалом працювало 18 реторт, які щорічно переробляли 144 тис. складометрів деревини. Газове опалення на заводі замінено (1928) електрогенератором фірми «Шкода» на деревному вугіллі. 1926 на підприємстві працювало 1886 осіб. У 1929 встановлено обладнання з випуску метилового спирту. 1932 налагоджено випуск ацетону.

На початку 1930-х для постачання деревиною пилорами і хімзаводу діяло 73 км вузькоколійок, 7 малих локомотивів, 30 пар вагонів, 70 вагонеток, 10 допоміжних вагонів. Ацетон вивозили до Англії, деревний спирт – до Німеччини, деревне вугілля – до Угорщини, пиломатеріали (напівтовари) – до Англії. У 1936 у зв’язку з природними аномаліями (сильні морози пошкодили букову сировину) випуск продукції було обмежено. Паркетний цех забезпечував потреби краю. У період окупації Карпатської України (1939-44) Угорщиною Свалявський лісохімзавод виконував воєнні замовлення. За роки радянської влади лісохімзавод, крім деревообробної продукції, випускав понад 30 найменувань хімічних виробів. Завод працює донині, проте вузькоколійки демонтовані.

Джерела і література

Karkan A. «Szolyva», akc. spol.pro destilaci dřeva ve Svalavĕ // Technická prácе v zemi Podkarpatoruské. 1919-1933. – Užhorod, 1933. – S. 326-332; Достал Я. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької Республіки. 1919-1938 рр). – Ужгород: Карпати, 2014. – С. 168.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 366 – 367.