1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церков Миколи, збудована в 1745 р.

[Юрченко П. Дерев’яне зодчество України. Київ, Вид-во АН УРСР, 1949;

Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Черниговской епархии, т. VI, стор. 34]

Пам’ятка соснова, п’ятизрубна, хрещата, одноверха. Церква Миколи в Свіржі – перлина українського народного будівництва.

Вигляд ліхтаря всередині будови свідчить, що якісь ремонтні роботи тут велися. Згодом добудовано, певно вже на початку XIX ст., західний притвор, бокові ґанки та паламарню з ризницею.

Всередині ніяких переробок (крім згаданого ліхтаря) не помітно. Численні різьблені сволоки в рукавах, ригелі верху центральної дільниці та фестоновані вгорі просвіти між центральною дільницею і рукавами – первісні. Церква в Свіржі належить до численної групи пам’яток Чернігівщини (в Пакулі, Березні, Нових Млинах), в оформленні яких архітектурні деталі, прикрашені соковитим різьбленням, займають поважне місце.

Зовнішній вигляд пам’ятки вражає ошатністю, гармонійністю співвідношень просторових об’ємів усіх частин будови, виключно тонким почуттям ритму. Стримано витягнуті вверх зруби стін рукавів, розчленовані гранями, складають архітектурний об’єм обтічної форми, перекритий не надто заломленими в напрямку до центра будови дахами. З цього складної форми об’єму в центрі виростає призма восьмерика, більш широка, ніж висока.

Перший залом центральної дільниці помірної висоти. Його перекриває дах м’якої опуклої форми. Різко, енергійним рухом зменшивши просторовий об’єм дільниці, залом переходить у невеликий світловий ліхтар спокійних пропорцій. Другий залом – над світловим ліхтарем; він переходить у вузенький глухий ліхтарик витягнутих вверх пропорцій уже напруженим рухом. Закінчується розгортання вверх все більш полегшених і витягнутих об’ємів струнким шоломом-главком, що перекриває глухий ліхтарик. Звідки б ми зовні не оглядали пам’ятку, ніде в композиції не помітимо різкого руху, намагання майстра вразити ефектним засобом, підкреслити ним архітектурну форму: всюди виявляється делікатна гармонія форм.

Церква Миколи належить до групи тих хрещатих пам’яток, в яких центральна дільниця будови утворюється в плані сполученням граней чотирьох шестигранних рукавів без виділення окремого центрального зрубу [до числа їх на Лівобережжі належать церкви: Трійці в Пакулі. Трійці в Коропі, Покрови в Ромнах, Михайла в Вільшані, Успенська в Золочеві, Покрови в Смілому – всі п’ятиверхі; крім того Різдва в Шептаках, Покрови в Антонівці, Михайла в Адамівці – одноверхі].

В інтер’єрі між центральною дільницею та бабинцем (а також між центром і вівтарем) зруби бокових рукавів виступають невеликими заплечиками. Південний і північний рукави та центр складають разом єдину суцільну простору залу, видовжену по осі південь-північ. Бабинець (і вівтар) відкривається до центра просвітом, що лише на пару брусів не сягає початку залому. На середині висоти цього просвіту південну і північну грані сполучає перемичка в чотири бруси. Верх просвіту має заокруглену форму, він оброблений рубленими фестонами. Південний і північний рукави також відкриваються до центра просвітом, вийнятим майже до початку залому; оброблено їх вгорі фестонами, але перемичок тут немає.

Верхні вінці зрубу стін західної і східної граней бабинця (і вівтаря також) стягнуто двома різьбленими сволоками. На них посередині впоперек покладено третій сволок.

Стіни зрубу бабинця (крім східної) і вівтаря (крім західної) переходять безпосередньо у залом. Між східною і західною стінами верху залому бабинця покладено два різьблені сволоки, поверх яких наслано стелю трьома полотнищами «у ялинку».

Аналогічно перекрито і південний та північний рукави з тою відміною, що сволоків для панікадила тут немає.

Квадратний верх зрубу стін центральної дільниці переходить у восьмерик на рівні стелі рукавів. Південно-західна й усі відповідні грані восьмерика мають два ряди різьблених ригелів на початку восьмерика і на середині висоти прямокутних вікон. Західна і три відповідні грані восьмерика мають різьблені ригелі на границі верху восьмерика і початку першого залому, вище вікон ромбовидної форми. Між південною і північною гранями світлового ліхтаря на рівні низу вікон врубано різьблений сволок, до якого прикріплено ланцюг головного панікадила. Ні залом, ні світловий ліхтар ригелів не мають.

Вівтар, його внутрішній об’єм закрито від глядача іконостасом. Об’єм бабинця, центра і рукавів утворюють разом складне за формою, але об’єднане ціле. Через просвіт в східній стіні бабинця перед глядачем відкривається вид на центральну дільницю.

Бабинець – стрункий, помірно витягнутий вверх. Висота зрубу його стін – середнє пропорційне між довжиною будови і сумою довжини бабинця та центра. Висота бабинця разом з заломом дорівнює діагоналі плану центрального квадрата.

З боку бабинця об’єми центра і обох рукавів (до початку їх заломів) сприймаються разом як висока суцільна, видовжена в напрямку південь-північ зала, освітлена слабше в кінцях і сильніше в центрі. Якщо в рукавах, бабинці та вівтарі об’єми помірної висоти, то в центральній дільниці висота владно приковує увагу глядача. Тут уже сам четверик дорівнює висоті рукавів разом з їх заломами, а висота верху центральної дільниці – восьмерик, залом, ліхтар – не тільки ілюзорно, але й фактично більша за висоту зрубу стін. Будівник майстерно вживає усіх засобів, щоб створити у глядача яскраве враження сміливого розгортання просторових об’ємів вверх, виявити поступове їх звуження і полегшення. За допомогою ритміки граней, використовуючи гру світлотіні, майстер досягає мети: верх церкви всередині сприймається як дуже висока і чарівно легка система сполучення різних за формами і розміром просторових об’ємів, які легко і гармонійно переходять один в другий. Восьмерик модифікує форму просторового об’єму четверика шляхом зрізання його кутків, збільшує кількість граней, робить їх вужчими, переводить об’єм стін у стрункішу восьмигранну призму, хоч восьмерик ще зберігає довжину і ширину четверика. Залом енергійним зусиллям різко зменшує об’єм і переводить його у світловий восьмерик спокійних пропорцій; він і закінчує розвиток системи внутрішніх об’ємів.

Зміна освітлення безконечно варіює взаємні співвідношення внутрішніх об’ємів. Цим широко і уміло користується майстер. В рукавах він розмістив вікна у верхній половині стін. У восьмерику вікна прорізані в два ряди: на середині висоти його – чотирикутні у вузьких гранях; вище – ромбовидної форми – по сторонах світу. Так само по сторонах світу розміщено чотири вікна і у світловому ліхтарі. Ромбовидні вікна майстер розмістив також у вузьких гранях зрубу стін вівтаря.

Слід відзначити цікаве малювання криласів, виконане відомим народним майстром. В центрі одної пілястри він намалював букет в срібному глечику, а бордюр пілястри заповнений квітковим орнаментом, що своїми мотивами дуже нагадує оздоблення Пересопницького євангелія.

Аналіз обмірних креслеників показав, що вихідний розмір в побудові плану – сторона центрального квадрата (точніше, у центра довжина менша за ширину на товщину одного бруса).

Вівтар в плані – шестикутник; його ширина дорівнює ширині центра, а довжина є апофема рівностороннього трикутника з стороною, яка дорівнює ширині дільниці. Східна і обидві сусідні грані вівтаря дорівнюють половині довжини вівтаря, а південна і північна грані – половині довжини центральної дільниці.

Бабинець – шестикутник; його ширина дорівнює ширині центра, а повна довжина – внутрішній довжині вівтаря. Північна грань бабинця, як і відповідні грані вівтаря, дорівнює половині довжини центра; південна грань бабинця дещо довша (дорівнює південній грані південного рукава); західна грань бабинця дорівнює половині діагоналі чотирикутника, в який вписується план дільниці. Ширина просвіту між бабинцем і центром дорівнює довжині бабинця.

Південний і північний рукави мають в плані довжину таку саму, як і центр, а ширина їх дорівнює половині діагоналі центра. Східна і західна грані рукавів, як і південна та північна грані вівтаря, дорівнюють половині довжини центра, а південна грань південного рукава і північна північного – половині діагоналі чотирикутника, що становить південну половину центральної дільниці.

Висота зрубу стін центральної дільниці до початку восьмигранної його частини дорівнює діагоналі плану дільниці, висота восьмигранної частини – довжині плану бабинця. Висота центрального верху дорівнює подвоєній довжині плану вівтаря. Внутрішня висота дільниці дорівнює сумі повної довжини плану будови і половини довжини плану центра.

Внутрішня висота кожного з чотирьох рукавів дорівнює висоті чотиригранної частини зрубу стін центра; висота зрубу стін їх дорівнює половині ширини плану будови.

Вікна в зрубах стін закладено на висоті, яка дорівнює половині висоти четверика центральної дільниці. Ромбовидні вікна в зрубі стін вівтаря закладено на висоті, яка дорівнює довжині плану дільниці. Чотирикутні вікна у восьмерику закладено над підлогою на висоті, що дорівнює 1/4 довжини плану центра. Ромбовидні вікна в тому ж восьмерику прорізано на висоті, яка дорівнює подвоєній довжині плану центра. Вікна в ліхтарі закладено над верхнім вінцем четверика зрубу стін на висоті, яка дорівнює діагоналі плану центра.

Обмірні кресленики виявили:

– майстер в основу побудови плану поклав квадрат плану центральної дільниці;

– розміри усіх частин плану визначаються стороною і діагоналю центрального квадрата та діагоналлю чотирикутника, що становить половину центрального квадрата;

– розміри зрубів стін, восьмерика, залому і ліхтаря визначаються розмірами плану будови, здебільшого центрального квадрата.

У співвідношеннях розмірів компонентів будови майстер використовує сторону і діагональ квадрата, рівносторонній трикутник.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 73 – 76]