2018 р. Звід пам’яток України

Петропавлівська церква (мур.) 1846 р., розташована по пр. Монастирському.

Петропавлівська церква збудована «заботами графов Браницких». У відомості про церкву святих апостолів Петра і Павла від 23. 12. 1796 року зазначено, що храм старий, дерев’яний, але до священнослужіння придатний.

Має приписні села Смоляри та Голядин. У с. Світязь нараховується 101 двір, 508 дорослих жителів, всього ж прихожан з приписними селами – 643, до церкви належало орної землі в три зміни на 27 днів на 21 косаря.

Станом на 31.12.1804 року парафія мала 708 прихожан, при церкві був дячок та паламар, у 1811 році жителів зменшилось до 567 чоловік (можливо, через якусь морову хворобу) а в 1813 році – їх уже 682.

22 січня 1834 р. храм згорів від недопаленої свічки. Вдалося врятувати легкі речі, книги, копи метричних книг, починаючи з 1799 р. Але вже в 1835 р. світязяни звели дерев’яну каплицю з дзвіницею, яка мала ту ж назву. Можливо, її будували ближче до озера.

На початку 1840-х років стараннями сина графа Владислава Браницького (1782–1843) Ксаверія у Світязі було розпочато будівництво мурованої церкви. Село налічувало тоді 140 дворів 11150 жителів.

Будівництво ж храму закінчила дружина Владислава графиня Роза Станіславівна Потоцька вже після смерті чоловіка. Відомо, що родина Браницьких побудувала храми в Шацьку та в Головно.

В 1846 р. церква була освячена. Священиками на та час були о. Федір Тетеруковський (до 1843 р.) та о. Євфимій Пінькевич (1843 р. й пізніше). У 1860 р. приїздив на службу архієпископ Антоній.

У 1910 р. церкву й парафію відвідав святий Православної Церкви великомученик Федей (Успенський). Станом на 1011 р. було 000 прихожан, із них 7 римо-католиків, 140 іудеїв, 1 лютеран.

В даній споруді домінує велика за об’ємом нава-ротонда, до якої прилягають східне (апсида) та західне (бабинець) прямокутні рамена просторового хреста. Вони ідентичні за планом, об’ємом та архітектурними формами фасадів і перекриті циліндричними склепіннями з розпалубками. Їх торці декоровано чотирма подвійними широкими пілястрами та завершено трикутними фронтонами.

Поперечна вісь храму акцентована на південному та північному фасадах чотириколонними (з парними колонами) портиками тосканського ордера, також увінчаними трикутними фронтонами.

Незважаючи на витягнутість по осі схід-захід, будівля має центричну композицію та виразний, характерний для Волині пірамідальний силует завдяки монументальним формам великого за розмірами масивного верху, циліндричний підбанник якого є продовженням угору стін нави-ротонди. Шоломоподібна баня увінчана декоративною маківкою.

Окрасою інтер’єру Петропавлівської церкви є іконостас із різьбленими дерев’яними, досить несподіваними для класи-цистичної споруди бароковими за характером деталями. Вплив цього стилю виявляється, зокрема, в обрамленні медальйонів круглої та складної форм, у які вміщено ікони. Царські врата прикрашені витонченим рослинним орнаментом, у який вплетено грона винограду та чотири медальйони складної форми. У двох верхніх медальйонах зображено Благовіщення, а в двох інших незвично закомпоновано зображення чотирьох Євангелістів – по два в кожному медальйоні.

На південь від Петропавлівської церкви, по осі південного портика, стоїть збудована одночасно з нею мурована дзвіниця. Вона має вигляд двопрогонової аркади, завершеної трикутним фронтоном, карниз якого прикрашають класицистичні «сухарики». Дзвіниця разом з церквою становить єдиний виразний ансамбль.

Храм дуже давно вже не перебудовувався. Важкі двері закривають масивним замком, а розміри і вага ключа свідчать про неабияке вміння слюсарів.

В храмі навіть в ясний день панує напівморок. З тих далеких часів тут збереглися іконостас, царські ворота, Голгофа, ікони Спасителя, Богородиці та святителя Миколая.

Джерела та література:

Антонюк Я. М. Трагедія руйнації храмів. Волинська область. ХХ століття: історико-краєзнавчий довідник. – Луцьк : Надстир’я, 2014. – 280 с.;

Блищик О. Обитель на тюльпановому полі / О. Блищик // Волин. газ. – 2011. – 29 верес. – С. 1, 10;

Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю / О. М. Годованюк. – К. : Техніка, 2004. – 173 с.;

Демидюк І. Світязь. Підманево. Омельно. Села Шацького регіону / І. Демидюк : Краєзнавчо-істор. Нариси. – Луцьк : Волин. старожитності, 2012. – 256 с.;

Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. – К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1970;

Ковальчук Є. І. Волинь: храми і люди / Є. І. Ковальчук, В. С. Штинько. – Луцьк : ВМА «Терен», 2010. – 292 с.;

Павлюк О. У Світязі зцілюються від безпліддя та раку / О. Павлюк // Вісник+К. – 2014. – 14 серп. – С. 16;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог). В 4-х т. – К. : Будівельник, 1983 – Т. 2;

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся : (Краєзн. Словник – від найдавніших часів до 1914 р.). – Т. 2. – Вінніпег, 1986. – 578 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 434 – 436.