Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

1968 р. По Україні

Розмір зображення: 800:551 піксел

Замок в Теребовлі. 14 – 16 ст. Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 300.

На південь від Тернополя знаходиться Теребовля на р. Гнізна, відома вже в XI ст. як столиця окремого князівства. В літопису вона згадується у зв’язку з тим, що теребовельського князя Василька по-зрадницьки схопили князі Святополк і Давид і осліпили, бо вони боялися зростання його могутності. Можливо, що Василів, згаданий у літопису (тепер село на Дністрі в Чернівецькій області), заснований князем Васильком і названий так на його честь. Там розкопано великий білокам’яний храм XII ст.

Згодом Теребовля ввійшла до складу Галицького князівства. В Теребовлі збереглися руїни замка кінця XVI – першої чверті XVII ст., не раз руйнованого і відбудованого. Над містом нависає висока гора, увінчана мурами та баштами. Замкове подвір’я оточене товстелезними стінами з однією велетенською баштою на краю гори і з напільного боку – трьома баштами, збудованими в 40 – 50-х роках XVII ст. Замкові споруди ніби продовжують гору, становлячи з нею одне ціле, тому величезні башти здаються ще більшими. В них привертають увагу бійниці оригінальної форми. В щокових стінах великих артилерійських бійниць зроблено отвори ще двох бійниць для легкої зброї, вони призначалися для захисту гарматної обслуги від вогню противника. Мурування з великих брил червоного та сірого пісковика і роги з правильних квадрів надають будівлям особливої краси і виразності. На Поділлі є ще два такі замки – в Язловці й Бучачі, що технікою мурування та формою бійниць нагадують теребовлянський, але архітектурою відмінні від нього.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 297 – 298.