Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Цукровий завод

Алла Кургаєва

Цукровий завод, кін. 19 – поч. 20 ст. (архіт.). Заводський комплекс займає простору, обнесену високою кам’яною огорожею ділянку на північній околиці села. Включає в себе виробничі, складські, житлові побудови.

Первісно завод належав поміщику Гурневу і отримував малі прибутки, бо випускав льодяниковий цукор низької якості. У 1891 завод купив П.Харитоненко. За проектом, який розробили в Німеччині на замовлення нового господаря, збудовано нові корпуси, куди було перевезено обладнання старого заводу. Новий завод було електрифіковано та доповнено новим обладнанням. Пізніше було побудовано будинок управителя, будинок майстрових, будинок, у якому містилися квартири холостяків, їдальня та приїжджа, водогін. У 1914 добова переробка цукру становила 300 т. У 1930 завод було реконструйовано. Під час німецької окупації 1941 – 43 завод не функціонував.

На даний час збереглися три заводських корпуси, магазин, склад, контора, будинок управителя, будинок майстрових та водогін.

Головний корпус. Двоповерховий, цегляний, потинькований, Т-подібний в плані, дах скатний, критий шифером.

У лаконічному оздобленні будівлі переважають елементи пізнього цегляного стилю. Площину стіни прорізають однакові за величиною вікна, обрамлені архівольтами, аркові на першому поверсі та прямокутні, прикрашені лиштвами складного рисунка на другому.

Входи до будинку акцентовані широкими арковими отворами, розміщеними в двох ризалітах на чоловому фасаді. Ризаліти завершуються щипцями, прикрашеними невеликими прямокутними вікнами. Будинок увінчує невеликого виносу карниз, оздоблений фризом, наріжжя підкреслені лопатками.

Архітектура розміщених поряд корпусів: магазину, складу, – значно скромніша, однак і тут присутні ті ж мотиви аркових вікон, лопаток, щипців.

Будинок контори управителя, будинок майстрових та будинок приїжджих, побудовані пізніше, в 1910 – 13, вирішені в одному стильовому ключі.

Контора управителя. Двоповерховий, цегляний, нетинькований, прямокутний в плані, дах вальмовий, критий шифером.

Архітектура контори дуже скромна. Рівновеликі поверхи відокремлює один від одного широка міжповерхова тяга, що складається з декількох рядів гуртів, один з яких прикрашений сухариками. Площину стіни прорізає спокійна сітка однакових за величиною вікон, обрамлених лиштвами простого геометричного рисунка. Будинок увінчує карниз нескладного профілю, наріжжя підкреслені рустованими лопатками.

Будинок майстрових, поч. 20 ст. (архіт.).

Будинок протяжний, складається з 10 однакових квартир, кожна з яких має два виходи. Одноповерховий, прямокутний в плані. Архітектурне рішення фасадів скромне. Основною архітектурною прикрасою головного фасаду слугують входи до квартир, вирішені у вигляді невеликих тамбурів, завершених щипцями.

Будинок приїжджих. Двоповерховий, цегляний, нетинькований, Г-подібний в плані.

Рішення фасадів площинне. Головний фасад будинку тричастний, центральна частина виділена щипцем, прикрашеним вузьким арковим вікном. Фланковані частини поярусно прорізані великими вузькими вікнами. Портал розташований у центральній частині, дещо заглиблений відносно бокових частин. Наріжжя будинку акцентовані своєрідними лопатками.

Внутрішнє планування будинку не збереглося. Первісно на першому поверсі містилися готельні номери та їдальня, на другому – квартири для холостяків. Нині будинок використовується під клуб.

Водогін. Споруда двоповерхова, цегляна, нетинькована, восьмигранна в плані. Дах конічний, критий залізом, завершений шпилем. Архітектура водогону скромна. Основною архітектурною прикрасою слугують вузькі, підкреслено вертикальні вікна першого поверху, обрамлені ніби-то заглибленими по відношенню до площини стіни рамками.

Другий поверх порівняно з першим вкорочений у два рази. Їх розділяє міжповерховий гурт простого профілю. На першому поверсі водогону знаходився гасовий двигун, на другому – залізний баняк для води місткістю 15 тис. відер.

На даний час водогін не діє.

[Матеріали натурного обстеження автором, 1988 р.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область. – К.: 2017 р., с. 580 – 581.