Пам’ятки археології с. Усичі

За 0,5 км на північний схід від села і за 0,2 км на південь від хутора Валентинів на невеликому підвищенні розміром 70х200 м серед заплави лівого берега Серни – поселення стжижовської культури. У 1937–1938 рр. розкопки на ньому провів Я. Фітцке і виявив землянки, опис яких, як і більшої частини здобутого матеріалу, відсутній. Роботи на поселенні продовжив 1965 року М. Пелещишин, котрий розкопав 290 кв. м площі і дослідив дві напівземлянки з вогнищами та 8 господарських ям [Пелещишин, 1971, с. 89–98]. На території цього поселення виявлено два поховання стжижовської культури. Перше з них відкрите 1936 р. Я. Фітцке. Біля скорченого кістяка знайдено миску і два горщики із шнуровим орнаментом. Друге поховання відкрив 1965 року М. Пелещишин за 15 м на південний схід від попереднього. На шиї скорченого покійника виявлено підвіску з ікла дикого кабана [Свешніков, 1974, с. 127].

За 3,5 км на південь від села – городище круглої форми XI–ХІІІ ст., укріплене валом і ровом; поруч із городищем – селище. [Cynkałowski, 1961, c. 196; Ратич, 1957, с. 14].

На південний захід від села на лівому березі Серни – поселення культури лінійно-стрічкової кераміки, відкрите розвідкою М. Пелещишина 1965 року. За 2 км на південний захід від села в лісовому уроч. Гунисько – давньоруський могильник, що в кінці ХІХ ст. складався з 80 насипів. Одинадцять з них розкопала 1898 року К. Мельник, а в І974–1977 рр. 12 курганів дослідив М. Кучинко. Багато насипів зруйнували скарбошукачі. Біля випростаних кістяків знайдено залізні сокири, ножі, цвяхи, шпори, срібні і бронзові персні, скроневі кільця та гончарний посуд ХІ–ХІІІ ст. [Мельник, 1901, с. 571-573; Кучинко, 1978, с. 113].

За 1 км на північний захід від села і за 0,5 км від хутора Валентинів, який об’єднаний із с. Усичі, на ділянці лівого берега р. Серни висотою 2–3 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1 га. За 0,7 км на північний захід від села і за 0,3 км на південний захід від колишнього хутора Валентинів на видовженому мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою до 2 м над рівнем заплави – поселення тшинецько-комарівської культури площею до 1 га. За 0,3 км на північний захід від села (на північ від церкви) на пологому схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою до 2 м над рівнем заплави – селище давньоруського періоду XI–XIIІ ст. площею до 1 га. У північно-західній частині села (за 0,5 км на південний захід від церкви) на мисоподібному виступі лівого берега безіменного струмка висотою до 8 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га.

У західній частині села (неподалік від сільської церкви) на пологому схилі першої надзаплавної тераси правого берега Серни висотою 3–4 м над рівнем заплави – селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 1,5 га.

На північно-східній околиці села (поруч із греблею ставу) на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Серни висотою 8–10 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду XI–ХІІІ ст. площею до 2 га.

За 0,3 км на північний схід від села і в цьому ж напрямку від церкви (у місці впадіння в Серну її лівобічного допливу – безіменного струмка) на лівому березі річки висотою 2–3 м над рівнем заплави – селище давньоруського періоду XI–ХІІІ ст. площею до 1 га. За 1 км на північний схід від села і на схід від хутора Валентинів на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою 6–7 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецькокомарівської культури і давньоруського періоду XI–ХІІІ ст. площею до 2 га.

За 1,5 км на північний схід від села та за 0,5 км на схід від хутора Валентинів на південному схилі мису першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою 6–8 м над рівнем заплави – багатошарове поселення культур лінійно-стрічкової кераміки, тшинецько-комарівської, вельбарської і лежницької групи ранньозалізного часу.

На північно-західній околиці села (за 0,1 км на південь від церкви – ліворуч від шосейної дороги Луцьк–Володимир-Волинський) на схилі лівого берега безіменного струмка (правобічний доплив Серни) висотою 4–6 м над рівнем заплави – поселення періоду ХІІ–XIV ст. площею до 1 га. На північно-західній околиці села (на південь від шосейної дороги Луцьк–Володимир-Волинський – за 0,2 км на південний захід від церкви) на схилі лівого берега безіменного струмка висотою 6–8 м над рівнем заплави – поселення ХІІ–XIІІ ст. площею до 1 га [Конопля, Івановський, 1997, с. 74–76].

Джерела

Конопля В., Івановський В. Нові пам’ятки археології Надстир’я (Луцький район) / В. Конопля, В. Івановський. – Львів, 1997. – 142 с.

Кучинко М., Златогорський О. Памятки археології Луцького району Волинської області / М. Кучинко, О. Златогорський. – Луцьк : Волинські старожитності, 2010. – С. 259–262.

Кучинко М. М. Охранные работы в Луцке и его окресностях / М. М.

Кучинко, Н. Г. Матиюк и др. // Археологичнские открытия 1977 года. – М.,1978. – С. 347.

Мельник Е. Н. Раскопки в земле лучан, произведенные в 1897 и 1898 гг. / Е. Н. Мельник // Труды ХІ Археологического съезда. – М., 1901. – С. 479– 576.

Пелещишин М. А. Нові поселення стжижівської культури на Волині / М. А. Пелещишин // Археологія. – 1971. – № 1. – С. 98–104.

Свєшніков І. К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ – на початку II тисячоліття до н. е. / І. К. Свєшніков. – К. : Наук. думка, 1974. – 207 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 191 – 193.