2007 р. Врятувати замок Попова!
Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”
Дата: 15.07.2007
Європейська слава і всеукраїнська ганьба знаходиться у Василівці. Запорізька область. Садиба Попова. Музей-заповідник. Архітектурне чудо, гарний музей. Повне запустіння, розруха. Садиба збудована у період освоєння Дикого поля – 1790 роки. Використовували унікальну цеглу, зроблену там же. Все робилося руками місцевих майстрів, серед яких було чимало нащадків запорожців.
Творець замку – Василь Степанович Попов, генерал, мав подвійне громадянство. По материнській лінії був правнуком царя Грузії Іраклія ІІ. Геніальний архітектор Микола Бенуа спроектував палац.
“Історичний комплекс за своїм профілем – єдиний в Україні. За свідченням фахівців з Петербурзького заповідника «Петродворец» – шедевр містобудування.Це творіння геніального російського архітектора XIX ст. Миколи Бенуа. Відвідувачів вражає не тільки незвичайна краса архітектури цих будівель, але й якість мурування стін та окремих деталей будівлі.
Фахівці-будівельники підкреслюють,що якість і майстерність мурування стін та флігелів і,особливо, оглядової башти, безперечна. Це головне достоїнство об’єктів архітектурного комплексу. Тому не випадково музей-заповідник «Садиба Попова» включено до «Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення». – розповідають екскурсоводи.
Цікаво, що каретна побудована в стилі,що був характерним для господарських будівель Півдня Європи; конюшня – в стилі Північної Італії – епохи середньовіччя, тобто вона побудована в тому ж стилі, що і Московський Кремль (споруд такого стилю у Східній Європі лише дві: Кремль у Москві та конюшня у Василівці – так запевнив один з видатних знавців пам’яток архітектури світу проф. Байрамян з Москви).
Описати садибу неможливо. Це треба бачити. Хоча б на фото. Журналісти часопису “Музеї України”, що рік тому почали програму популяризації музею, приїхали до Василівки. Директор музею-заповідника Володимир Мєшков показав експозиції, розповів про історію цих місць. Музей непогано, як для районного рівня, облаштовано. Займає лише один корпус садиби. Все інше – стоїть пусткою. Вибиті шибки. У кількох місцях навіть з рамами.
Двір у бур*яні. Все, на що спромоглася місцева влада, у підпорядкуванні якої знаходиться садиба, це виділити пару окладів для музейників та 400 (!) гривень на рік(!!!) для…ремонтних робіт. Героїчні намагання директора привернути увагу влади, закінчилися будівництвом нової покрівлі Англійського замку, якому посприяв колишній губернатор Ю.Артеменко, та виділенням 500 тисяч гривень на мілкий ремонт. Які ще не дійшли.
Споруди повільно руйнуються. Поруч – залізниця на Крим. Постійна вібрація. Прямо на території хтось колись додумався розташувати школу-інтернат для розумово відсталих дітей, для якої збудували будинок і переобладнали один з корпусів.
Враження від всього того жахливі. Неймовірної краси кинуті будівлі, що повільно помирають. Велетенський культурний і туристичний потенціал садиби. Зверхня байдужість і безпорадність як місцевої, так і центральної влади. Як завжди, подібні об*єкти у нас нікому не потрібні. Все знову тримається на ентузіазмі музейників та краєзнавців. Аби не їх турботи, комплекс або розібрали, або тихо приватизували під дачку якогось скоробагатька.
Що треба зробити? Терміново перевести музей-заповідник в обласну комунальну власність і підпорядкування. Передбачити фінансування з обласного бюджету. Збільшити штат музею до потрібного рівня. Створити ремонтно-реставраційну бригаду, яка б щоденно виконувала необхідні роботи. Залучити фахівців, які б дослідили споруди, розробили проектну документацію…
Зрозуміло, на державному рівні слід залучати спонсорів, розбудовувати інфраструктуру. Чому і досі, ніхто з легіону різнокаліберних чиновників цим не займається? Чого не вистачає? Розуму, патріотизму, часу?
Як ми зрозуміли, і місцева влада, і обласна, про Василівку і проблеми з садибою знають. В принципі, всі не проти обласного підпорядкування. А от реальних кроків чомусь ніхто не робить. Чогось чекають. Мабуть тиску преси і громадськості, дзвінка з Києва…
Як показує досвід, навіть найкращі разові публікації, майже нічого не дають. Потрібна повноцінна інформаційна кампанія. Колектив журналу “Музеї України” знову звертається до братів і сестер по журналістському цеху: давайте знову згуртуємося і без зайвих слів візьмемо і врятуємо ще один музей – унікальну садибу Попова! Треба спільно натиснути на Президента, Прем*єра, Запорізьку облраду, ОДА. Підняти статус Василівського музею. Профінансувати відновлювальні роботи. Ми розпочинаємо чергову акцію “Врятувати замок Попова!”. Приєднуйтеся!
Нагадую, що спільними зусиллями журналістів і громадськості, вдалося врятувати і підтримати добрий десяток музейних закладів різних регіонів. Ми довели, що преса є реальною силою. Журнал “Музеї України” розпочинає роботи зі створення і наповнення сайту музею-заповідника, де, чесно кажучи немає жодного комп*ютера… Як завжди запрошуємо спонсорів…
Починаючи кампанію з порятунку замку Попова, ми сподіваємося лише на перемогу. За два-три роки перетворити музей-садибу у зразковий заклад культури європейського рівня. І ми це зробимо!
Джерело: “Музеї України”