Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Українські місця Вінниці

У навчався майбутній подільський отаман Семен Васильович Хмара-Захарченко (Гальчевський, 2018).

5-6 травня 1917 р. за ініціативою «Союзу подільських українців» та представників Центральної Ради у Вінниці в приміщенні міського театру відбувся Губернський з’їзд подільських українців. Переважну більшість з 400 депутатів склали представники «Просвіт», «Громад», «Сільських спілок», кооперативів, волосних та ротних комітетів. Центральними питаннями зібрання були організація сільської справи та міського самоврядування, об’єднання українців у місцеві ради, підтримка Центральної Ради як єдиної представницької всеукраїнської організації, заклик до національної територіальної автономії України (Логінов, Семенко, 2011).

У Вінницьких мурах знаходилася вінницька «Просвіта» (Логінов, Семенко, 2011).

Значною освітньо-культурною подією стало відкриття у Вінниці в помешканні «Просвіти» («Мури» двох нових мішаних (для дівчат та хлопчиків) гімназій: однієї за законом 24.05.1874 р.,та другої – за законом 28 квітня 1917 р. – для випускників вищої початкової школи. Урочистості супроводжувалися молебнем, проголошенням «Многая літа» Українській Центральній Раді та Генеральному Секретаріату (Логінов, Семенко, 2011).

17 листопада 1917 р. у приміщенні міського театру у Вінниці пройшли урочисті збори з нагоди проголошення Української народної республіки. Всім приступнім представникам політичних партій пропонувалося оголосити з цього приводу декларації. Головуючі Слуцький, Маркович та Дудич у вітальному дусі відізвалися про цю подію, чим створили загальний настрій. Проте заяви інших партій були стриманими. Пізніше в білому залі Думи радні прийняли проект резолюції внесений М.О. Литвицьким, якою було визнано зверхність Української Центральної Ради та Генерального Секретаріату (Логінов, Семенко, 2011).

В січні 1918 р. у Вінниці було протистояння військ вірних Центральній Раді та збільшовичених частин. Більшовицькі частини зайняли центральну частину міста, Замостя та вокзал були в руках українців. 15 січня рештки українських частин залишили Вінницю (Логінов, Семенко, 2011).

У будівлі тодішнього Вінницького губернського суду в 1924 р. відбувалися судові процеси над членами загону Якова Гальчевського та Семеном Васильовичем Хмарою-Захарченко (Гальчевський, 2018).

Полонених українських повстанців утримвали, катували і страчували у . Їх поховання здійснювалися у безіменних могилах на католицькому кладовищі на Калічі.

Репресованих, яких відправляли до таборів вантажили на окремій гілці залізниці з імпровізованого перону поблизу Центрального вокзалу.

Джерела:

Логінов О.В., Семенко Л.І. Вінниця у 1917 р.: Революція у провінційному місті. – Вид. 2-ге. Виправл.- Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика». 2011 – 272 с.

Гальчевський Я. Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника. Я. Гальчевський. – К.: ФОП Стебляк, 2018 .- 560 с.

Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».