Микулинці с

Історичні адміністративні поділи

Це поселення вперше згадано у грамоті князя Федора Коріатовича для Гринька, виданій 20 червня 1391 р. [Груша А. Фёдара Карыятавіча за 1391 г. – Беларускі гістарычны агляд, 2001 г., т. 8, сш. 1/2, с. 123 – 135].

У кін. 14 ст. кн.Вітовт пожалував село Богдану Микулинському [Подолия (изд.Батюшкова), с. 66; Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9].

Микулинський монастир у 17 – 18 ст. знаходився на півострові на р.Згарок. У 1901 р. зберігались його вали та рови. В с.17 ст. він був спалений татарами. Відроджений десь 1716 р. черницями-василіянками. они збудували церкву Здвиження та келії. Церква згоріла десь 1733 р. Місцевий поміщик був проти її відновлення, і черниці переселились до хутора Микулинського монастиря, який знаходився у лісі біля с.Ріжок. Цей монастир звався Рожецьким. У 1795 – 1796 рр. він обернений на православіє. Закритий у 1798 р. через те, що не було засобів до існування; черниць перевели до Вінницького монастиря. Церква простояла до 1802 р. – в цьому році розібрана [Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9, с. 582 – 583].

Довідка у Вікіпедії:

Список літератури – на сайті «».