Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Пам’ятний знак Кулішу П.О.

Артем Серенок

Пам’ятний знак Кулішу П.О., 1989 (іст.). На шкільному подвір’ї перед будинком Воронізької ЗОШ № 1 ім. П. Куліша.

Пантелеймон Олександрович Куліш (27.07.1819 (08.08.1819), м. Вороніж – 2 (14).01.1897, х. Мотронівка, тепер Чернігівська обл.) – український письменник, історик, фольклорист, етнограф, перекладач.

У 1837 – 39 навчався в Київському університеті. Літературну діяльність почав у 1840. З 1840 вчителював в Луцьку, Києві, Рівному, викладав у Петербурзькому університеті.

Активний учасник Кирило-Мефодіївського товариства, соратник Т.Шевченка. У 1847 за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві був заарештований і засланий до Вологди (замінено службою в Тулі). У 1850 дістав дозвіл переїхати до Петербурга. З 1863 був на державній службі у Варшаві. Останні роки життя провів на Україні.

Твори П.Куліша – вагомий внесок до української літератури. У своїй творчості еволюціонував від консервативного романтизму до етнографічного реалізму. Автор першого українського історичного роману «Чорна рада, хроніка 1663 року» (1845 – 47), повісті «Михайло Чарнишенко, або Малоросія вісімдесят років назад» (1 – 3 частини, 1843), поеми «Україна», збірки віршів «Досвітки» (1862 р.), «Хуторна поезія» (1882 ), «Дзвін» (1893). Видав два томи літературно-наукового збірника «Записки о Южной Руси» (1856 – 57), альманах «Хата» (1860). Перекладав українською мовою твори багатьох класиків світової літератури, зокрема О.Пушкіна, А.Міцкевича, У.Шекспіра, Г.Гейне, Д. Байрона. Засновник першого українського фонетичного правопису – «Граматики». Її в народі називали «кулішівка». Один із організаторів і видавців першого українського літературно-художнього журналу «Основа».

Ще в перші роки після Російської Жовтневої революції 1917 школа у Воронежі носила ім’я П.Куліша. Але невдовзі його ім’я було занесене до списку «буржуазно-націоналістичних письменників» і було викреслене з історії української літератури. У часи, коли Україна здобула свою державність, добре ім’я цієї видатної людини повернули народу.

У 1989 на честь земляка, в ознаменування 170-річчя від дня його народження, встановлено на бетонному постаменті /1,0 м / гранітну плиту /1,8 х 0,9 х 0,5 м/ з портретом (барельєфом) П.Куліша /0,54 х 0,45 м/, під ним – пам’ятний напис.

[Українська радянська енциклопедія. Т. 6. – 2-е вид. – К., 1981. – С. 9; История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 604; Сумщина від давнини до сьогодення : Науковий довідник. – Суми, 2000. – С. 131; Терлецький В. В. Дослідник з Воронежа / В. В. Терлецький. – Суми, 1997. – С. 21, 38, 46; Терлецький В. В. З берегів Шостки. Літературні пошуки і знахідки / В. В. Терлецький. – Суми, 1995. – С. 71 – 75; Кононенко П. Могутній талант / П. Кононенко, Т. Кононенко // Творчі та ідейні шукання П. О. Куліша в контексті сьогодення: Збірник наукових праць до 180-річчя від дня народження Пантелеймона Куліша / За ред. П. П. Кононенка та І. С. Плюща. – К., 2000. – С. 8 – 26; Оленівська Л. У дорозі до Пантелеймона Куліша / Л. Оленівська. – К., 1999. – С. 8 – 10; Петров Г. Вороніж: тепло Шевченкових листів / Г. Петров // Панорама Сумщини. – 1995.- 8 березня.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1307 – 1308.