Могила Неплюєва М.М.
Валерій Авдасьов, Людмила Костюк
Могила Неплюєва М.М., 1908 (іст.). На західній окраїні села, у центральній частині Братського кладовища, на заповідній території «Парк Воздвиженський».
Неплюєв Микола Миколайович (11. (24) 09. 1851, містечко Янпіль Чернігівської губернії (нині смт Ямпіль) – 21.01.1908, с. Воздвиженське) – засновник унікального духовно-господарського формування: Хресто-Воздвиженського Трудового Братства.
Батько – предводитель дворянства Чернігівської губернії, належав до древнього дворянського роду, який походив від боярина Андрія Кобили – родоначальника роду Романових, Шереметьєвих. Мати – баронесса О.Шліппенбах.
У 1869 М.Неплюєв вступив на юридичний факультет Петербургського університету, який закінчив у 1974. З 1875 служив радником при російському посольстві у Мюнхені. У 1877 залишив кар’єру дипломата і, повернувшись в Росію, вступив до Петровської сільськогосподарської академії. Саме в той час він вирішив присвятити своє життя вихованню простих людей у дусі християнства. Восени 1881 М.Неплюєв оселився у родовому маєтку х. Воздвиженському ( за 10 км від Ямполя).
Спочатку влаштовував там сирітський притулок для десяти селянських дітей з найбідніших сімей і сам займався їх вихованням.
У 1885 М.Неплюєв відкрив у Воздвиженську чоловічу сільськогосподарську школу, а у 1891 – жіночу, Преображенську. Усі діти навчалися безкоштовно. У 1889, після першого випуску сільськогосподарської школи, М.Неплюєв з її випускників заснував общину – «Перше трудове братство», на створення якого його благословив старець Троїце-Сергієвої лаври Варнава.
У 1893 було затверджено «Устав Православного Хрестовоздвиженського Трудового Братства». 16.09.1894 згідно до наказу Олександра III, Братство отримує офіційний статус і права юридичної особи, а 22 липня 1895 відбулося урочисте відкриття Братства, усі жителі якого об’єднувалися по видам діяльності в «братські сім’ї»: сім’я вчителів, землеробів. Кожна сім’я носила ім’я одного з святих. У кожної сім’ї була окрема кімната, а несімейні жили в гуртожитку. Чоловіки і жінки мали рівні права. Діти виховувались у дитячих садках. Вступ і вихід з Братства були вільними. Економічною діяльністю керувала господарча рада. Чистий прибуток (після відрахувань у загальні фонди) порівну розподілявся між членами Братства. Значна увага приділялася інтелектуальному і естетичному розвитку: працювала бібліотека, викладались музика, малювання, проводилися літературні вечори, ставилися вистави.
29 грудня 1901 М.Неплюєв передав братству по дарчому акту все своє майно: 16435 десятин землі з лісом, будівлями і двома винокуренними, цукровим і ливарно-механічним заводами братчикам. Загальна вартість майна – 1 750 тис. крб. Чисельність членів братства до 1908 доходила до 500 осіб.
М.Неплюєв був членом ряду релігійних і світських асоціацій: Англо-російської літературної спілки, Міжнародної Молитовної спілки, Всеросійської ради російських робітників. Був ініціатором проведення Конгресу єдиного людства (Париж, 1900). Видав 5 томів своїх творів релігійно-філософського змісту.
Після смерті М.Неплюєва Братство продовжувало діяти. У 1911 йому було присвоєно Велику золоту медаль. У 1919 Братство перетворили на радянську комуну. Восени 1924 керівників комуни «Трудове Братство» репресували, а з його майна було створено колгосп. У 1929 братчиків силоміць виселили з місць проживання, почалася руйнація неплюєвської спадщини, а ім’я Неплюєва було викреслено з історії.
У 1908 на могилі встановлено православний восьмикінцевий дубовий хрест, що стояв на могилі до 70-х рр. 20 ст., та під впливом часу і природних умов підгнив і впав. У кін. 1970 на могилі Неплюєва було встановлено хрест, виготовлений з металевих труб.
4 серпня 1995 металевий хрест замінили на новий – дубовий /3,0 м/, на якому закріплено металеву дошку з меморіальним написом.
[Авдасёв В. Н. Трудовое Братство Н. Н. Неплюева. Его история и наследие / В. Н. Авдасёв. – Сумы, 2003. – 64 с.; Мельник Л. Г. Состоявшаяся утопия, или Машина времени Н. Н. Неплюева / Л. Г. Мельник. – Суми, 2004. – С. 3-44; Авдасьов В. Повернення забутого імені / В. Авдасьов // Православний вісник. – 1996. – № 4. – С. 54-56; Буров А. То ж братчики! / А. Буров // КИФА. – 2003. – № 8. – С. 10-11; Сомин Н. В. Хозяйственный строй Крестовоздвиженского Трудового Братства / Н. В. Сомин // Механизм регулирования экономики. – 2003. – № 4. – С. 163-170; Одарченко С. Відкрито пам’ятний знак / С. Одарченко // Голос часу. – 2005. – 24 травня. – С. 2; Сліпушко О. Срібним струменем із глибини століть / О. Сліпушко // Українська культура. – 2005. – № 1-2. – С. 32-33.]
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область. – К.: 2017 р., с. 1341.