Українці у Вроцлаві
Вроцлав – місто на Одрі з непростою історією. Його творили поляки, чехи, німці, євреї та представники інших народів. Наявні в історії міста і українські сторінки. Наразі в умовах коли Вроцлав є містом з найбільшою після Варшави українською меншиною, варто сягнути в минуле і побачити, що перші українські сторінки з'являлися тут дуже давно.
Найдавніші пам'ятки пов'язані з Україною ми можемо відшукати у музеях міста. Зокрема, у експонується копія зліпку краківського шерстистого носорога, знайденого в с. Старуня Івано-Франківської області.
На початку нашої ери через район сучасного Вроцлава вів бурштиновий шлях на північ. про це свідчать знайдені тут великі депозити бурштину. Натомість в ранньому середньовіччі через Вроцлав вів один з головних торгівельних шляхів Європи "Via Regia", що сполучав ринки Німеччини та Праги на заході з Києвом на сході. Збереглися свідчення про подорожі купців з Вроцлава до Києва вже по спаленню центру Русі Батиєм.
Початки Вроцлава пов'язують з чеськими Пшемислідами. Укріплений град на Тумському острові виник біля 950 р.
Зв'язки Нижньої Сілезії (тоді дільниці Вроцлавської) та Вроцлава з Руссю сягають ще тих часів коли ця територія належала польській династії пястів.
Зокрема, варто згадати одного з найвищих діячів Сілезії часів Болеслава Кривоустого – Петра Властовича. За однією з версій він був родом з Русі. До найбільш відомих вчинків Петра належить захоплення ним перемишльського князя Володаря, який турбував східні кордони Польщі. Петро інсценував бунт проти Болеслава Кривоустого і отримав довіру перемишльського князя. Петро супроводжував Володаря у всіх його діях і, ймовірно, навіть хрестив його сина. Під час одного з полювань Володар опинився в оточенні Петра і його дружинників, які привели його до Болеслава. За князя перемишляни сплатили великий викуп, більша частина якого дісталася Властовичу. До того ж Володар і його бояри обіцяли зберігати мир з Польщею і відмовитися від союзу з поморянами.
Коли померла дружина князя Болеслава, той послав Петра Властовича сватом до Марії, дочки чернігівського князя Олега Михайла, але Петро сам одружився з княгинею Марією. Завдяки цьому Петро став однією з перших осіб у державі і дядьком спадкоємця престолу — Владислава II. Шлюб дав йому також право на отримання найвищої посади після князя — палатина (лат. comes palatinus).
Після осліплення за наказом Володислава ІІ Вигнанця колишній палатин виїхав на Русь, де намовляв київського князя до війни з Польщею.
Петро і Марія заклали на абатство бенедиктинців в 1139 р., яке, нажаль, не зберіглося. Проте, його архітектурні елементи збереглися. Зокрема, романський портал вмурований у південну стіну
Романський портал з бенедиктинського кляштору в Олбині
Дослідники стверджують що в ротонді бенедиктинського кляштору в Олбині та розібраної ротонди в Опочні були візантійські розписи.
В кінці ХІІІ ст. галицько-волинські князі вступили в договірні стосунки з Краковом, про що свідчить звістка Галицько-Волинського літопису, яка датується 1273 р.:
«Помирились (Романовичі – авт.) з поляками і з Болеславом князем. Болеслав тоді ж розпочав війну з князем воротиславським (вроцлавським – авт.). Пішли йому на допомогу Лев і Мстислав, а Володимир сам не пішов, а послав свою рать…».
Ось як це описує М. Грушевський появу Лева Даниловича в Сілезії 1289 р.:
«В боротьбі за краківський стіл, що розпочала ся по смерти Лєшка (Чорного – авт). і потягнула ся на кількадесять лїт, Лев брав дїяльну участь, підтримуючи вибраного малопольською шляхтою Болєслава Зємовитовича кн. плоцького (з мазовецької лїнїї) в його боротьбі з Генрихом вроцлавським (т. зв. Честним, Probus), підтримуваного нїмецькими міщанами Малопольщі). В інтересах Болєслава Лев ходив походом на Краків (1289 р.), а коли облога не повела ся, і Болєслав, що в сїй кампанїї досить слабо підтримував Льва, зовсїм вирік ся претензій на краківський стіл, Лев з під Кракова рушив на Шлезк і пограбив землї Генриха та з величезною здобичею вернувся на Русь».
Натомість, літопис Галицько-Волинський повідомляє:
"У РІК 6799 [1291]…Лев тоді, побачивши обман їх і радившись багато з боярами своїми, послав рать свою до [города] Воротславля пустошити Індріхові землі. І взяли вони незчисленне множество челяді, і скоту, і коней, і добра, тому що не входила була ніяка ж рать так глибоко в землю його 1. І прийшли вони до Льва з честю великою і з безліччю здобичі, і Львові радість була велика, що свої всі живі-здорові, а здобичі багато".
За польськими та німецькими джерелами, 30 червня 1289 р. війська Льва Даниловича пустошили землі довкола городів Гроткова і Ниси.
Вулиця та у місті може бути реліктом наявності колонії руських купців, що брали участь в торгівлі, яка реалізувалася через це багате місто. В самому Вроцлаві могли бути осередки слов’янської літургії, подібно до зафіксованого в XIV-XV ст. в Олесниці (кляштор бенедиктинців по вул. Łużycka 20) чи Клодзку.
У 18 ст. у Вроцлаві існували гімназії, де навчалося багато молоді з Лівобережної України. Для більшості з них навчання в гімназіях було підготовкою до навчання в університетах. У гімназії святої Єлизавети крім Г. Козицького та М. Монтоса, вчився протягом 1751-1753 рр. брат Григорія Сковороди – Василь «син Сави козака з с. Чорнухи в Малій Русі». 1755 р. до гімназії вписався Іван Полянський з села Хріндіброва, пізніше архімандрит, єпископ воронезький Інокентій. В іншій вроцлавській гімназії – св. Марії-Магдалени, за припущенням Д. Оляничина навчався Іван Обідовський – онук сестри Івана Мазепи. Популярністю користувалася і реальна гімназія в Вроцлаві. Тут навчалися три роки. Більшість продовжувала навчання у Леопольдинській академії, а також Лейпцігському університеті.
Отже варто відвідати монументальну будівлю Університету над Одрою. Це головний корпус . Тут розташовувлася академія заснована імператором Леопольдом І (1701 р), головна зала якої носить назву "Leopoldina".
Восени 1884 р. Роман та Олександр Шептицькі разом поїхали до Німеччини (Вроцлав) на правничі студії в Вроцлавському університеті. 15 листопада 2018 р. в приміщенні головного корпусу Вроцлавського університету відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Митрополита Андрея Шептицького, який вчився тут в 1884-87 рр.
Перед Другою світовою війною у Вроцлаві (Бреслау) здобували технічну освіту українці з Галичини. Юрій Шухевич, зокрема, згадував:
«Життя на Урядничій запам’яталося мені особливо тим, що моя мама тоді поїхала з поворотом до Галичини. Хотіла забрати своїх батьків. Вони не погодилися виїжджати, і вона повернулася назад до Кракова. Не було її понад місяць. Потім вона поїхала на курси до міста Бресляв (тепер місто Вроцлав). Вчилася там місяців три. Увесь цей час ми проводили з батьком удвох».
розбудована в німецький час – місцем навчання ще одного українця – колишнього агенту абверу та розвідувального батальйону на сході Степана Петрівського. Він вирішив навчатися тут на будівельника. Степан походив з підрумунської тоді Буковини та до війни навчався на 1-шому курсі Бухарестського університету. В гуртожитку політехніки зустрів ще одного українця – колегу по навчанню в Чернівецькому румунському ліцеї, «Пласту» та товариству «Січ» Аркадія Жуковського. До 1940-го року при Бухарестському університеті діяло товариство «Січ» більшість її членів пішло в українську сотню абверу «Пума». Тепер товариство «Січ» діяло у Вроцлаві і українці, такі як Петрівський, могли легально відзначати українські свята та відвідувати . Маючи добрі оцінки, Петрівський отримав стипендію Гумбольдта. Перед початком облоги Вроцлава Степан Петрівський виїхав до Дармштадту.
В історію Другої світової війни увійшла оборона та штурм Вроцлава в 1945 р. З того часу у місті наявні два радянські цвинтарі: та . Скільки тут поховано українців поки що ніким, нажаль, не встановлено.
Після Другої світової війни до Вроцлава переїхало багато поляків та спольщених українців зі Львова. Сюди ж потрапили збірка та , який початково стояв у Львові на суч. Проспекті Шевченка. Початково у Львові на східних таргах знаходилася і . У костелах Вроцлава, зокрема та знаходимо пам’ятні дошки польським підпільникам з Львівщини.
В ході акції «Вісла» в 1947 р. в Нижню Сілезію було депортовано українців з східних воєводств Польщі. Згодом вони оселилися і у Вроцлаві. Вроцлав пов’язаний і з збереженням та розвитком Української греко-католицької церкви. В ПНР серед легально-діючих греко-католицьких осередків лишався, зокрема, монастир служебниць у Вроцлаві. Українська Греко-католицька парафія у Вроцлаві відновлена у 1956 р. До 2020 р. належала до Вроцлавсько-Гданської єпархії, а після реорганізації УГКЦ у Польщі до Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Першим місцем її післявоєнних богослужінь був біля кафедрального костелу на Тумському острові. Першим настоятелем напівофіціального душпастерського пункту у Вроцлаві в рамках римо-католицької церкви був отець Петро Крик. Взаємне співіснування не завжди було приязним. Петро Крик згадував, що греко-католиків трактували як католиків другого сорту. Стверджувалося, що римські католики, то суперкатолики, греко-католики то звичайні католики, а решта то були православні. Греко-католицький пункт переносили з одного місця на інше.
Петро Крик, будучі вже єпископом, згадував:
«Спочатку ми знаходилися в костелі св. Ідзя, коло кафедри, в адвент нас викидали нагору, а по Великодню ми поверталися вниз. Тким було вчне переселення народів. І поляки нарікали і наші. На щастя кардинал Гульбінович був родом з кресів, відкрита людина, не один раз питався: чи маєш якісь скарги, чи тобі не перешкоджають? Тому, як священики довідалися, що кардинал нам сприяє, то вже не було таких клопотів».
1980 р. кардинал Гульбінович передав для греко-католицьких богослужінь крипту св. Варфоломія в дворівневому . Тут греко-католики перебували 19 років. Про колишнє використання цього костелу (крипти) українцями свідчить бронзова дошка на честь 1000-ліття хрещення Русі. Окрім цієї дошки в крипті з часів використання його греко-католиками залишилися також розписи Юрія Новосільського та зроблені за його проектами вітражі. Ініціатором появи Новосільського у вроцлавських греко-католиків був вищезгаданий о. Петро Крик. Він був свідком посвячення іконостасу в каплиці св. Дороти у августіан в Кракові в 1972 р., а також високо цінував реалізації у Гурово-Ілавецькому на Вармії та Веселій біля Варшави. Для каплиці св. Варфоломія початково Андрій Стефановський з Зеленої гори виконав копії кількох ікон з церкви св. Миколая в Торонто. Над розписами крипти мав працювати Адам Сталони-Добжанський, але він захворів та 1985 р. помер. Відповідно в 1984 р. Новосільський підготував перший план розписів (до кінця не реалізований). В крипті залишилися такі елементи розписів як «Престоли» та «Серафім». В 1985-1987 рр. майстер реалізував іконостас для каплиці св. Варфоломія. Новосільський створив для крипти св. Варфоломія також низку ікон: «Хрестовоздвиження» (1986 р.), «Хрещення Русі» (1989 р.), «Святий Йосип» (1991 р.), «Різдво» (1987 р.), «Оранта» (1987 р.), «Анастасіс» (сходження до пекла) (1987 р. ). Він також запроектував виконані для церкви далматики для міністрантів і дияконів, а також 4 хоругви. Усі вітражі запроектовані Ю. Новосільським були виконані в майстерні Збігнева Яворського у Вроцлаві в 1991-1999 р. (.)
В 1996 р. після реорганізації своєї структури греко-католицька церква в Польщі набула статусу митрополії. У Вроцлаві у самому центрі знаходиться , який був переданий Вроцлавсько-Гданській єпархії УГКЦ у 1997 р. У цей час проходив 46-й міжнародний євхаристичний конгрес і Папа Римський Іван Павло II отримав від кардинала Генрика Гульбіновіча «конгресовий дар» костел св. Віцентія і св. Якуба для передачі під садибу нової Вроцлавсько-Гданській єпархії української греко-католицької церкви. Іван Павло ІІ писав у листі:
«Дорогі брати у священицькій та єпископській службі! З вдячністю приймаю цей конгресовий дар …Нехай цей новий кафедральний храм буде знаком зразкової співпраці обох обрядів у цьому місті. Нехай буде екуменічним викликом для сучасних та наступних поколінь, що в духу віри, любові і надії належить будувати людську спільноту. Нову Вроцлавсько-Гданську єпархію і її першого єпископа (о. Петра Крика – авт.) сердечно благословляю»
Величезний тринавовий храм вимагав ремонту, бо давно не використовувався. У 1997-1999 рр. парафіянами закінчено ремонт, перекрито дах. В 1999 р. за згоди консерватора до південної стіни презбітеріум на місці готичної каплиці прибудовано одноповерхове приміщення на потреби курії єпископа. Офіціально греко-католики переїхали сюди 1 травня 1999 р. Сам новий єпископ Петро Крик переїхав не дуже охоче, бо мав плани подальшої розбудови крипти св. Варфоломія. Проте там була оренда на 40 років, а тут була власність. Іконостас Новосільського прийшлося підрізати по краях. Наразі весь комплекс греко-католицької церкви включно з усіма роботами Ю. Новосільського вписано до реєстру пам’яток. При вході до храму розміщено меморіальну дошку в пам’ять про акцію «Вісла».
Щонеділі та по святах у храмі ведуться служби українською мовою. При церкві діє українське просвітянське товариство, класи для молоді.
Зауважимо що передача цього храму в центрі міста стала початком формування своєрідного "українського кварталу" . Наразі тут розташовуються будинок єпископської курії з зимовою каплицею, світлиця ОУП та Генеральне консульство України.
На початку червня 2018 р. у Вроцлаві проходив Постійний синод УГКЦ, який очолював блаженнійший патріарх Святослав Шевчук. Ієрарх разом з владиками не тільки розмовляли на сесіях, але також зустрічалися з духовенством Вроцлавсько-Ґданської єпархії, молодими сім’ями та молоддю. Члени Синоду відправили Святу Літургію у кафедральному соборі Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Вроцлавсько-Ґданської єпархії.
Багато цікавого може розказати нам і православний кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці розміщується на . В червні 1963 р. православним було передано руїни готичного костелу св. Варвари. Храм був знищений на 70%. Відновленням храму і облаштуванням його під православний храм займався вроцлавський та щецінський єпископ Василь. Прихожани парафії були представниками різних народів, тож початково планувалися окремі олтарі для українців, поляків та греків. Однак ця концепція була відкинута митрополитом. Владика Василь запросив для виконання розписів реставрованої церкви православних художників з Кракова: Адама Сталони-Добжанського та Юрія Новосільського. Це була перша праця Новосільського в Вроцлаві. В 1964 р. він разом зі Сталони-Добжанським брав участь у виставці релігійного мистецтва у Вроцлаві. Вистава пройшла в відбудованому після воєнних знищень . Тут майстри презентували свій проект облаштування Православного собору Різдва Пресвятої Богородиці. З запланованого Новосільський реалізував лише фрески на склепінні презбітерум і в закристії (каплиця Воздвиження Чесного Хреста), святкові ікони та хрест для іконостасу. Ці роботи Новосільський реалізовував з осені 1963 р. при допомозі Сталони-Добжанського та Олександра Григоровича. Початково ікони та хрест роботи Юрія Новосільського увійшли до складу іконостасу, який був розміщений тут під кінець 1960-х рр. Суровий іконостас добре пасував до готичних мурів нової церкви. Нажаль 2019 р. його демонтували, а ікони та хрест Новосільського розмістили на стінах церкви з обох боків від іконостасу. У каплиці Воздвиження Чесного Хреста знаходиться необороковий іконостас привезений у 1960-ті рр. з Сосновця.
Ще одна православна парафія св. Кирила та Мефодія у Вроцлаві розміщується у . Цей храм був відкритий 12 жовтня 1970 р. митрополитом Василем, як перша польськомовна в Польщі. Цей храм також вимагав ремонту та облаштування на потреби церкви, в чому мав допомогти Юрій Новосільський. Настоятель церкви о. Євген Цибульський переписувався з цього приводу з майстром. Проте, в кінцевому підсумку Ю. Новосільський не приймав участі у розписі. Його проекти були відкинуті місцевим консерватором пам’яток. В результаті за проектом Стальони-Добжанського храм розписали сам Адам Сталони-Добжанський, Михайло Богуцький, учень Новосільського – Сотиріс Пантопулос та ін. З цією церквою пов’язана лише одна ікона Новосільського «Хрещення в Йордані». Її майстер намалював для церкви в Кєнтшині, але подарував настоятелю о. Євгену Цибульському. Наразі вона знаходиться в приватній каплиці о. Григорія Цибульського – сучасного настоятеля цієї парафії. В інтер’єрі церкви використано іконостас з греко-католицької церкви в колишньому бойківському селі Стерв’яжик (наразі це частина міста Устрики-Долішні). Цікаво, що після 24.02.2022 р. служби тут відбуваються і українською мовою.
Зауважимо, що роботи Юрія Новосільського у Вроцлаві присутні також в колекції Національного музею, де їх можна побачити у павільйоні 4 бань за адресою . Ю. Новосільський співпрацював також з у Вроцлаві, розробляючи декорації для спектаклю «Антигона». Роботи майстра наявні у Вроцлаві у приватних колекціях Тадеуша Рожевича, а також Гражини та Яцка Лозовських.
Офіційного представництва України у Вроцлаві донедавна не було. Було тільки . Функції консула виконує Grzegorz Dzik. Всі свої справи українці з Вроцлава вимушені були вирішувати у Кракові. У 2021 р. прийнято рішення відкрити у Вроцлаві генеральне консульство України з приміщенням навпроти Української Греко-католицької церкви за адресою . 17 січня 2022 р. консульство почало роботу.
В 2018 р. у Вроцлаві створено . Рондо знаходиться на Stabłowicach, на перетині вул. Augusta Emila Fieldorfa та Wojanowskiej. Рондо було офіційно відкрито 23 червня 2018 р. У відкритті взяли представники міської влади Вроцлава та Львова, віце-президент міста Adam Grehl і посол України в Польщі Андрій Дещиця. Під час урочистості співали гімни України та Польщі.
Діє також (Centrum Ukraińskiej Kultury i Rozwoju we Wrocławiu)
Наразі багато українців прибуває до міста до роботи, а також на навчання, зокрема, до . В цьому університеті (Wysza szkola rolnicza) працював проф. Юрій Корогода (20.04.1900 – 05.12.1991) – хорунжий армії УНР, згодом професор вищих рільничих шкіл у Вроцлаві та Любліні, член Польської Академії наук (Похований разом зі своєю дружиною Марією Новацькою Корогода на Раковицькому цвинтарі в Кракові).
У Вроцлавському університеті при Інституті слов’янської філології діють напрямки українська філологія з англійською мовою та україністика.
Згідно статистиці станом на 2018 р. у місті проживало було від 60 до 100 тис. українців. Не усі ці люди – емігранти останнього періоду. Кілька тисяч українців мешкає у Нижній Сілезії з давніших часів. Про це свідчать могили на . Це, зокрема, могила Антона Ярмака (1900–1986), офіцера Армії УНР, згодом контрактного поручника Війська польського, учасника Вересневої кампанії 1939 р.; могила сотника Армії УНР Івана Дегтяренка (1892–1969).
У Вроцлаві діє коло Об'єднання українців в Польщі, головою якого на 2021 р. був Ігор Саламон. На є світлиця – осередок зустрічей української громади, після недільної служби УГКЦ. Зауважимо, що міська влада Вроцлава зробила багато для українців. Зокрема, у деякі фільми показують з українським дубляжем. Вроцлав перше місто в Польщі, де є класи в школах з українською мовою, а в бібліотеках Вроцлава є книги українською мовою.
Вроцлав є партнерським містом зі Львовом. Тут також є .
Після початку збройної інвазії Росії до України 24.02.2022 р. у Вроцлаві опинилося багато українців-біженців. З благодійним виступом місто відвідав славетний український хор "Журавлі". Хор виступав на Ринку у Вроцлаві та у греко-католицькій кафедрі. 24 травня 2022 р. у костелі св. Михаїла Архангела у Вроцлаві відбулося богослужіння єпископа РК церкви Віталія Кривицького та його зустріч з українцями у приміщенні Селезіанського ліцею. Костел та ліцей розміщені по .
В липні 2022 р. у Вроцлаві на плаці поблизу Centrum Historii Zajezdnia, розміщено експозицію знищеної російської техніки.
Джерела:
Середницький Я. ПУМА–«Дромедар». Абвер : у 2-х книгах. Кн. 1 : Відновлення збройної боротьби за незалежність України і Вірменії. 1939–1941 роки.
1000 lat Wrocławia. Przewodnik po wystawie. Red. M. Łagiewski, H.Okólska, P. Oszczanowski. Pałac Królewski, Wrocław, 18.04.2009.:Muzeum miejske Wrocławia -327 s.
Czerni Krystyna Nowosielski na Śląsku. Sztuka sakralna. Wydawnictwo: Muzeum Miejskie w Tychach – 2022 – 268 s.
Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».
Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike