Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

Паспортна інформація

Донецьке городище

Пам’ятка археології

XI-IX ст. до н. е., V-III ст. до н. е., VI-VIII ст. н. е., X-XIII ст. н. е.

Розміщення:

м. Харків, в 1 км на пн.- пн. схід від станції Карачівка

Загальний опис:

Донецьке городище займає вузький трикутний мис, що підіймається над рівнем річки на 20 м. Мис відокремлений від основного масиву правого берега великим ровом та валом. З протилежного, пд. – західного боку, пологий схил мису перегороджений ще двома валами та ровами. Довжина городища близько 70 м, найбільша ширина – 38 м.

Дослідження Шрамка Б.А. 1955-57 та 1959-61 рр. показали, що Донецьке городище – це багатошаровий пам’ятник, який має відкладення різних культур. У нижніх шарах городища в невеликій кількості зустрічаються фрагменти кераміки, крем’яні ножі на наконечники стріл, уламки шліфованих кам’яних сокир та інші знахідки бронзової доби. Більш численні знахідки відносяться до скіфського часу. Судячи по ряду ознак, городище скіфського часу складалось із головного двору та передмістя. Територія скіфського часу включає в себе і дитинець, і частину посаду більш пізнього давньоруського міста. Виявлено залишки одного з валів з обпаленою поверхнею в основі великого валу з напільного боку городища.

Із речових залишків у шарі скіфського часу знайдено уламки глиняного посуду, глиняні прясла, залізний ніж, уламок залізного палія, фрагменти грецьких амфор.

Переважна кількість знахідок на городищі відноситься до часу слов’янського поселення. Розкопками встановлено, що територія поселення складалась з городища на мисі та селища, яке прилягало до нього з напільного боку. У випадку нападу ворогів жителі укривались за стінами укріплення.

Вздовж краю мису городище було захищене дубовою огорожею із горизонтальних колод, закріплених між парними стовпами.

Городище мало досить правильне планування: житла у вигляді напівземлянок були розташовані на території дитинця по прямій лінії вздовж довгої осі городища. Одне житло було наземним, інші – однотипні напівземлянки. Стіни жител споруджувались з глини та обличковувались деревом. Покрівлі, вочевидь, були двосхилими.

У східному кутку жител знаходились глинобитні печі, а в протилежній стіні – віконні отвори.

У напівземлянках знайдені уламки характерної роменської кераміки, уламки жорен, точильні бруски, кремені для кресала, глиняні пряслиця, залізна мотика та рибальські гачки. Під час розкопок 1957 р. на Донецькому городищі вперше була виявлена роменська піч для випалювання кераміки.

Про розвиток основної галузі господарства древніх слов’ян – землеробства – свідчать знахідки грушоподібних зернових ям, відбитків зерен пшениці, проса, льону на кераміці. Наявність на городищі прикрас у вигляді намиста із скла та сердоліку, срібних монет-дирхемів пояснюється торговельними зв’язками жителів із східними країнами.

Розкопки дають можливість встановити картину загибелі Донецького городища: печеніги пограбували житла та спалили поселення.

У другій половині X ст. життя на поселенні відновлюється: була зрівняна площадка городища і збудовані нові укріплення. Так виникло давньоруське місто Донець.

Розташоване на південно-східній околиці Давньоруської держави, місто Донець потребувало добрих оборонних споруд, що давало б можливість його населенню успішно захищатися від набігів степових кочовиків.

У процесі розкопок 1957 р. були виявлені залишки оборонних споруд: великий вал та рів, що відокремлюють дитинець від посаду. Весь дитинець був оточений стіною із з’єднаних одна з одною дерев’яних клітей, заповнених глиною.

В X-XIII ст. у м. Дінці житла влаштовувались головним чином у вигляді наземних будинків, але зустрічались ще й напівземлянки.

На посаді зафіксовані залишки господарчих будівель, погребків та ремісничих майстерень.

При розкопках дитинця виробничих комплексів не виявлено. Очевидно, в дитинці жив представник феодальної верхівки з дружиною, а решта населення – на посаді. Цим пояснюється своєрідний добір знахідок.

На дитинці – дрібні речові залишки: різна зброя, залишки кінської упряжі, ключі, замки, різноманітні прикраси, залишки побутового начиння. Знайдено велику кількість ям для збереження зерна та ін. продуктів.

На посаді – велика кількість господарчих ям, залишки кісток корови, коня, свині, кози; гончарні горни, глиняний посуд, шматки залізної руди, шлаки, ковадла, полив’яні матриці, мідні штампи для виготовлення прикрас; ливарні форми із крейди, глини; цвяхи, ножі, сокири, наконечники стріл; кістяні пряжки, пластинки, гребні.

Різноманітні за формою і матеріалом жіночі прикраси знайдені на території дитинця і посаду. Серед них – бронзові та срібні місяцеподібні підвіски, ажурні бронзові та срібні підвіски різних форм, підвіски з перламутру, бронзові каблучки та персні, браслети із кольорового скла, намисто із сердоліку, горного кришталю та ін. матеріалів.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Сприятливі природні умови у лісостеповій частині басейну Сіверського Дінця сприяли виникненню поселення на правому березі р. Уди ще у бронзову добу.

У скіфський час – VI – поч. V ст. до н. е. на добре захищеному рельєфом місці були споруджені перші укріплення.

У VIII ст. н. е. виникає слов’янське поселення роменської культури. Воно існувало до початку X ст., коли було зруйноване вторгненням кочівників-печенігів.

Наприкінці X ст. для захисту феодальної держави від нападів збоку кочовиків стали будувати укріплені міста в прикордонному лісостепу. В першу чергу знову освоювались знайомі місця, які вже раніше були заселені слов’янами. Згідно археологічних даних, на Донецькому городищі у другій половині X ст. знов виникає поселення, що швидко розвивається і перетворюється на невелике давньоруське місто Донець. Донець згадується в Іпатіївському літопису під 1185 р. як перше руське місто, яке зустрів Новгород-Сіверський князь Ігор на своєму шляху з половецького полону на батьківщину.

Місто Донець було зруйноване монголо-татарами на початку XIII ст. Кількість населення у місті значно зменшилась і частина території посаду була перетворена у кладовище. Остаточне перетворення міста Дінця та навколишньої місцевості на “дике поле” відноситься до XVI ст.

Ще в 30-х рр. XIX ст. В.В.Пассек зняв план Донецького городища, розчистив стародавній рів і знайшов деякі речі, що датуються XII ст.

Археологічні розвідки на Донецькому городищі були проведені на початку 1900-х рр. В.Е.Данилевичем та Д.І.Багалієм.

Перші археологічні розкопки на поселенні були проведені в 1902 р. В.А.Городцовим та в 1905 р. Н.С.Макаренком.

У 1928-1930 р. давньоруське поселення було досліджене О.С.Федоровським, але основну увагу тоді було приділено селищам, що прилягали до Донецького городища.

Вивченням слов’янського пам’ятника займалися І.І.Ляпушкін у 1947 р., Б.А.Рибаков у 1950 р., Ю.В.Кухаренко у 1949-52 р., С.О.Плетньова у 1954 р., Б.А.Шрамко у 1955-57 р. та 1959-61 р.

Матеріали досліджень зберігаються у фондах Інституту археології НАН У, археологічному музеї Харківського університету та Харківського Історичного музею.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно постанови Ради Міністрів УРСР № 11 від 21.07.1965 р.

Охоронний № : 33.

Межі охоронної зони і зони регулювання забудови: на відстані 50 м від валів і ровів городища, що збереглися.

Основна бібліографія, архівні дані:

Багалей Д.И. Объяснительный текст к Археологической карте Харьковской губернии // Труды XII Археологического съезда.- Т. 1.- М., 1905.- С. 9-11.

БСЭ.- Изд. 2.- Т. 15.- С. 45.

Городцов В.А. Результаты исследований, произведенных научными экскурсиями XII Археологического съезда. // Труды XII Археологического съезда.- Т. 1.- М., 1905.- С. 110-121.

Данилевич В.Е. Донецкое городище и город Донец. // Археологическая летопись Южной России.- № 4-5.- М., 1904.

Ляпушкин И.И. О датировке городищ роменско-боршевской культуры // СА.- Т. 19.- 1947.

Макаренко Н.Е. Отчет об археологических исследованиях в Харьковской и Воронежской губ. Донецкое городище // Известия археологической комиссии.- Вып. 19.- 1906.

Морозов Ю.И. О городищах Харьковской губ. // Записки Харьковского университета.- Кн.3.- 1901.

Пассек В.В. Курганы и городища Харьковского, Валковского и Полтавского уездов.

Русский исторический сборник.- Т. 3.- Кн. 2.- М., 1840.

Рыбаков В.А. Дон и Донец в “Слове о полку Игореве” // Научные доклады Высшей школы. Исторические – 1905.- № 1.

УРЕ.- Т. 4.- С. 298.

Шрамко Б.А. Древности Северского Донца.- Харьков, 1962.- С. 292-315, 331-360.

Федоровський О.С. Археологічні розкопки в околицях Харкова. – Хроніка археології та мистецтва, 1930 р., № 1, с. 5 – 10.

Федоровський О.С. Розкопки Донецького городища в околицях Харкова. – Україна, 1930 р., січень – лютий, с. 227 – 231.

Шрамко Б.А. Новые детали устройства раннеславянских жилищ. – Советская археология, 1960 г., № 3, с. 319 – 321.

Шрамко Б.А., Петриченко О.М., Солнцев Л.О., Фомін Л.Д. Дослідження древньоруських залізних виробів Донецького городища. – Нариси історії техніки, 1961 р., т. 7, с. 74 – 87.

Вороненкова Л.Д. Промысловая фауна рыб Донецкого городища. – Вопросы ихтиологии, 1962 г., т. 2, № 4, с. 626 – 639.

Шрамко Б.А., Цепкин Е.А. Рыболовство у жителей Донецкого городища в 8 – 13 вв. – Советская археология, 1963 г., № 2, с. 74 – 84.

Шрамко Б.А. Раннеславянское поселение 8 – 10 вв. на Донецком городище. – Материалы и исследования по археологии СССР, 1970 г., т. 176, с. 105 – 108.

Дьяченко А.Г. Новые исследования Донецкого городища. – “Археологические открытия 1978 г.”, М., 1979 г., с. 329 – 330.