2018 р. Звід пам’яток України

Церква Воздвиження Чесного Хреста 1906 р., (іст.).

Згідно з переказами старожилів початки будівництва церкви сягають 1900 р. Освячення відбулося у 1906 р. Храм споруджено на місці давньої Хрестовоздвиженської церкви, яка була закладена 1764 р. Церкву зведено у „неомосковському” стилі за типовим проектом, цей стиль набув широкого розповсюдження на Волині. Його елементи спостерігаємо у п’ятибанному завершені центрального об’єму, в цибулястій формі маківок, у декоративних деталях типу закомар, формі вікон та їхньому оформленні. Зараз це один з найбільших за розмірами дерев’яних храмів Волині.

Первісно церкву було покрито гонтами і лише у 1935-1936 рр. всі дахи перекрили бляхою. Після цього покриття не змінювали. У 1957 р. від блискавки загорілося шатрове завершення дзвіниці, яке вдалося скинути старанням жителя села С. Трегана, тим самим запобігши пожежі. Нове шатрове покриття дзвіниці понизили на 25 см.

У церкві, над іконостасом, знаходиться ікона „Почаївська Богородиця” 1902 р. (дата написана на звороті дошки), яку опускають для пошанування віруючим. За переказами ця місцева реліквія була придбана за 200 царських карбованців, які пожертвував сільський староста. Ікону несли пішим ходом з Почаєва до села, де її спочатку занесли у двір жертводавця, а пізніше урочисто встановили в храмі.

На початку 1990-х рр. в церкві проводилися поточні ремонтні роботи. У 1991 р. було виготовлено нову металеву огорожу з металевою брамою.

За функціональною типологією пам’ятка є сакральною спорудою.

Габаритні розміри: 29,7 х 11,1 м. Матеріали: дерево на підмурівку з цегли.

Конструкції церкви: зруб; дзвіниці – зруб, каркас. Покриття – бляха. Технічний стан пам’ятки задовільний.

Церква дерев’яна, чотиридільна, п’ятибанна, з різновисокими зрубами, з триярусною дзвіницею з заходу.

До центрального квадратного в плані двоярусного (з двома рядами вікон) об’єму нави зі сходу приєднана маленька п’ятибічна вівтарна частина, з заходу – рівновисокий бабинець з трьома вікнами, в плані – у формі видовженого прямокутника.

Об’єм нави накритий чотирисхилим дахом, чотири кути якого прикрашені чотирма фронтонами та цибулястої форми маківками на сліпих ліхтарях. Центральна баня – на високому світловому восьмибічному барабані.

До західної стіни бабинця прибудовано триярусну дзвіницю, з великим вікном у першому ярусі, перекриту високим шатром з закомарами.

До північної та південної стін вівтаря прибудовані службові приміщення, ризниця та паламарня. У відповідних фасадах центрального об’єму влаштовано вхідні двері, заакцентовані з заходу відкритими ганками під двосхилими дашками.

Вікна нижнього ярусу нави, бабинця та дзвіниці – шестикутні, прикрашені сандриками з трикутними виступами. Решта вікон – прямокутної форми.

Стіни ошальовані дошками, в нижній частині – вертикально, у верхній – горизонтально, з пілястрами.

В інтер’єрі центральна баня відкрита. Стіни оббито плитою ДВП і розмальовано. Нава з бабинцем з’єднані трапецеподібною аркою. При західній стіні нави влаштовані хори.

В церкві знаходиться двоярусний іконостас ХІХ ст. з горизонтальним розташуванням рядів та майстерно різьбленими царськими вратами.

Завершення іконостасу виготовлено у вигляді півкруглих сегментів, оздоблених різьбою і увінчаних окремими іконами. Матеріали – полотно на дереві, олія, різьба, золочення, поліхромія. Іконописна майстерня Почаївської лаври.

Ікони намісного ряду півкруглі в завершеннях, з цілофігурними постатями святих, які зображені у наступному порядку: „Св. Микола”, „”Преп. Іов Почаївський”, „Богородиця з Дитям”, „Христос”, ”Воздвиження Чесного Хреста”, „Три святителі”. Царські врата майстерної роботи, різьблені, посріблені, у верхній частині – з мотивом виноградної лози та колосся, у нижній – у вигляді симетрично закручених стебел. В центрі – сюжет „Благовіщення”, закомпонований в арках, оточених рельєфними колонками.

Вгорі та внизу – невеликі круглі клейма з погрудними зображеннями євангелістів.

Шість ікон празникового ряду у верхній частині оздоблені накладною ажурною золоченою різьбою.

Ікона „Почаївська Богродиця” (яку опускають для поклоніння віруючим), 1902 р. Дерево, олія, бляха, дерево, золочення. Зображення, за винятком ликів і рук, закрито металевою золоченою шатою. Рама рельєфна, з внутрішнім хвилястим краєм, оточена променистим сяйвом.

Запрестольний вівтар „Новозавітна Трійця”, початку ХХ ст. Дерево, олія, різьба, золочення, поліхромія. Іконописна майстерня Почаївської лаври. Ікона з арковим завершенням, з сюжетом „Новозавітної Трійці”, фланкована золоченими півколонками у візантійській манері, увінчана хрестом.

Вівтар „Святі Волинської землі”, 1893 р. Матеріали – дерево, олія, різьба, золочення, поліхромія. Внизу, під іконою напис: „На пам’ять 900-летия православия на Волыни 1893 года 11 мая”.

Ікона „ Поклоніння волхвів”. Матеріали – дерево, олія, ХІХ ст. Копія з італійської ікони. На передньому плані зображення Мадонни з оголеним Дитям на колінах, перед яким схилився з дарами один з царів.

Ікона „Страсті Христові”, ХІХ ст. Матеріали – дерево, олія. Площина ікони розділена на шістнадцять квадратних клейм з зображенням Страстей. Ікона витримана у зеленаво-коричневій гамі.

Вівтар „Святі Олексій, Серафим Саровський та Феодосій Углицький”. ХІХ–ХХ ст. Матеріали – дерево, олія, різьба, золочення, поліхромія. Іконописна майстерня Почаївської лаври. Ікона з арковим завершенням, з цілофігурними зображеннями святих. Тло золочене, декороване емалями. Ікона фланкована золоченими півколонками, які підтримують широкий антаблемент з фігурним навершям.

Церковна територія оточена металевою загорожею з брамою на заході. Майданчик перед головним входом до церкви асфальтований, решта території поросла травою. Обабіч головного входу – два хрести на постаментах. Аналогічні хрести встановлені перед входом з півночі. Обабіч брами ростуть дві старі липи, довколо церкви – листяні та шпилькові дерева.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. Пам’ятки архітектури і містобудування. – К.: 2018 р., с. 148 – 151.