2018 р. Звід пам’яток України
Стрітенська церква (іст., архіт.) 1784 р.
Стрітенська мурована церква у с. Залісоче, що було передмістям м. Олика у XVI–XIX ст., є унікальним шедевром волинської архітектури XVIII ст. Вона розміщена недалеко від Луцької брами (смт. Олика), на пагорбі. На момент побудови церква Стрітення Господнього була єдиною мурованою церквою греко-католицької церкви. Вона була споруджена на кошти прихожан місцевими майстрами. На межі XVIII–ХІХ ст. при церкві був парафіяльний священик та дяк, функціонували школа та шпиталь, в якому було сім літніх жінок. Парафія була досить великою – включала в себе 694 особи. У першій чверті ХІХ ст. храм зазнав пожежі і був частково перебудований – замінено склепіння на дерев’яне, восьмигранне. У 1864 р. храм був покритий жерстю та пофарбований у зелений колір. У той час при церкві була парафіяльна семикласна школа. Наступні ремонти відбувалися в 1870, 1908–1910 рр.
Храм є класичним зразком строго центричних споруд. Великий восьмигранний центр храму , з якого незначною мірою виступають вівтар та бабинець, увінчаний широкою 16-метровою в діаметрі банею. За літописом, церква була побудована на вапняковому розчині. Восьмигранний центральний масив на гранях членований пілястрами та прорізаний великими вікнами, що візуально полегшує масивну частину церкви. Стіни храму мають товщину чотирьох метрів. Усередині облаштування було реалізовано низку архітектурних прийомів, завдяки чому виникає враження просторості, високості та величі. Зокрема, гарні пропорції пілястр дають відчуття масштабності споруди. З пілястрами зіставляються широкі арки, що оформлюють вісім ніш з великими вікнами.
Дзвіниця Стрітенської церкви (іст., архіт.) 1806 р.
Дзвіниця була побудована у 1806 р. поблизу мурованої Стрітенської церкви, що була споруджена за кілька десятиліть до того. У цей час Зх. Волинь переживала складний період інкорпорації до Російської імперії. Тим не менше, православна церква усе ще не отримувала такої ж підтримки, яку мала католицька та греко-католицька з боку заможної польської шляхти. Сакральне будівництво православної церкви найчастіше велося за рахунок місцевих прихожан, якими зазвичай були українські селяни. Тому дзвіниця відзначається простотою конструкції.
Будівля представляє собою дерев’яну, двоярусну споруду, завершену куполом, нижній поверх якого слугував за в’їзну браму. Характер побудови дає підстави стверджувати про спорідненість з традиційними для Зх. Волині храмами того часу.
Джерела та література:
Атлас історії культури Волинської області / Відп. ред. Ф. Зузук. – Луцьк : РВВ «Вежа», 2008. – С. 17;
Білик В. Греко-католицькі церкви Олицького деканату І третини ХІХ ст. / В. Білик // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 18. – Луцьк, 2006. – С. 76–78;
Логвин Г. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки / Г. Логвин. – К. : Мистецтво, 1968. – 463 с.;
Памятникиградостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4 т. / Гл. редкол. Жариков Н. Л.(гл. ред.) [и др.]. Т. 2. – К. : Будівельник, 1985. – 336 с. ;
Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходовъ Волынской епархии. Том 2. Ровенский, Острожский и Дубенский уезды / Н. Теодорович. – Почаев : Типография Почаево-Успенской Лавры, 1889. – 697 с.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 230 – 232.