Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1998 р. Церкви України: Перемиська єпархія

1998 р. Церкви України: Перемиська…

Розмір зображення: 800:658 піксел

Вільшаниця. Церква св. Юрія, 1715 р. до перенесення. Світлина І. Синкальського 1992 р. Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 720.

с. Вільшаниця (не існує).

Яворівський.

Церква св. Юрія. 1715.

Перша відома в селі церква була споруджена у 1540 р. В XVII – XVIII ст., в урочищі Лісок існував василіянський монастир. Давніша дерев’яна церква, зведена у XVII – XVIII ст., у 1796 р. була переставлена на новий фундамент. У 1801 р. в село коштом камерального яворівського уряду перенесено теперішню тризрубну одноверху дерев’яну церкву 1715 р. будови, увінчану над навою шоломовою банею на дуже низькому, втопленому в дахах бокових зрубів восьмерику, ймовірно, з с Вілька Роснівська. Про це свідчить напис на надпоріжнику західних дверей: «Сія црков Покров прес бгородиц… // блговоленієм бга оца вседержителяи с попі//шениєм пресоіаго и единороднаго сна єого єдга и гда // Иса Хта і содісвієм престаго и животворящаго дха // сооружин ро бжія АΨЄІ мца октобрія дня А».

Про те, що церква перенесена, вказує назва церкви у написі – Покрови, а у Вільшаниці вже у 1660 р. відома церква св. Юрія. Ймовірність переносу церкви з Вільки Роснівської підтверджує не тільки назва церкви та відносно невелика віддаль, а й те, що у 1806 р. там було посвячено нову. У 1801 р. в вільшанецьку церкву перенесений престіл св. Онуфрія з розібраної василіянської церкви в Ліску.

У 1938 р. здійснені ремонтні роботи, про що свідчив напис на таблиці, встановленій на північній стіні бабинця в інтер’єрі: «Церква будована 1715 р. // Ремонтована і мальована 1938 р. // Ремонтував: Григорій Ромаха з Вільшаниці // Малював: Василь Мурин // маляр з Залужа. Ремонт і мальовання // переведено старанням: Всч. о. Евгена Ломницького пароха, // Николая Касіяна, Михайла Барана коміте//тових церкви жертвами парохіян». В 1962 р. в зв’язку з розширенням сірчаних кар’єрів село виселене.

У 1993 р. частина колишніх мешканців села, які проживають тепер у м. Новояворівську вирішили перенести церкву в це місто, на що отримали згоду від міських влад і розпочал роботи по перенесенню, завершені у 1996 р.

Архів інституту «Укрзахідпроектреставрація».

Крип’якевич І. Середньовічні монастирі в Галичині. // Записки чина св. Василія Великого. – Жовква, 1926. – Т. 2, вип. 1, 2. – с. 70 – 104.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Киев, 1985. – Т. 3, с. 233.

Схиматісм всего клира руского-католического Богом спасаемой єпархіи Перемышльской на год от рожд. Хр. 1879. – Перемишль, 1879.

Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 720.